4 липня 2026 року на острові Слодова в центрі Вроцлава група молодиків жорстоко побила 19-річного українця. Хлопець на ім’я Володимир просто розмовляв телефоном із батьками рідною мовою. Цього виявилося достатньо.
Спочатку один із нападників підійшов і грубо зажадав електронну сигарету. Отримавши відмову, він свистнув — і зібралася компанія. За словами потерпілого, їх було від дев’яти до п’ятнадцяти. Його повалили на землю, натягнули на голову розірвану сорочку, щоб він нічого не бачив, і почали бити — руками й ногами, по голові, по всьому тілу.
Результат: зламаний ніс (дві носові кістки), травма хребта, численні забої. Медики оцінили стан як середньої тяжкості. Після побоїв нападники, за свідченнями, сміялися й говорили, що «побили українця».
Батько хлопця прямо заявив: причиною агресії стала саме українська мова. Поліція Вроцлава розслідує справу. Сім’я просить свідків, які бачили інцидент або мають відео, звертатися до правоохоронців.
За останні місяці й роки у Польщі фіксували кілька гучних епізодів, коли українців били або принижували, і мова чи походження ставали тригером. У Познані нападали в трамваї зі словами «відчепіться від наших жінок». Були випадки з ідеологічним підтекстом, самосудами, навіть намальованими нацистськими символами (хоча в одному з таких епізодів нападниками виявилися теж громадяни України).
Кожен такий випадок — це не «побутова бійка». Коли людину валять на землю й б’ють ногами за те, що вона розмовляє своєю мовою на вулиці європейського міста, це вже інший рівень.
Польща прийняла мільйони українців після 2022 року. Багато поляків досі допомагають, працюють разом, живуть поруч. Але паралельно зростає втома, економічна напруга, політичні спекуляції й відверта ксенофобія частини суспільства. Російська пропаганда активно підігріває ці настрої. Іноді агресія маскується під «захист польських жінок» чи «порядок на вулицях».
Проблема не в тому, що «вся Європа зненавидів українців». Проблема в тому, що окремі групи все частіше дозволяють собі відкриту ненависть, а суспільна реакція іноді залишається млявою. Коли після побиття люди сміються «ми побили українця» — це вже не просто злочин. Це сигнал.
Володимир і його родина просять розголосу. І правильно роблять. Мовчання лише підживлює відчуття безкарності. Польська поліція зобов’язана провести повне розслідування, знайти й покарати винних. Українська дипломатія має жорстко реагувати на кожен підтверджений випадок.
Але й українцям у Польщі варто бути обережними: фіксувати все, звертатися до поліції одразу, не залишатися наодинці в потенційно небезпечних ситуаціях і підтримувати одне одного.
Бити людину за акцент чи мову — це завжди злочин. Незалежно від того, хто стоїть з одного боку барикад, а хто — з іншого. І якщо такі епізоди повторюються, суспільство, яке це терпить, саме собі готує проблеми.
Мова не може бути приводом для крові. Ні у Вроцлаві, ні будь-де інде.