Понад 17 тисяч офіційно зафіксованих випадків сексуалізованого насильства щодо дітей і підлітків у 2025 році. Зростання порівняно з попереднім роком. Рекорди з дитячої порнографії та онлайн-насильства. І при цьому — звична реакція німецької влади: заяви про «тривожні дані», обіцянки нових законів і чергові заклики «краще захищати».
Федеральне відомство кримінальної поліції (BKA) оприлюднило звіт, який мав би стати політичним землетрусом. Кількість злочинів сексуального характеру щодо неповнолітніх до 14 років зросла з 16 354 у 2024-му до 17 126 у 2025-му. Паралельно злетіли показники поширення порнографічних матеріалів із зображенням дітей та сексуалізованого насильства без фізичного контакту. Міністр внутрішніх справ Александер Добріндт традиційно «б’є на сполох» і каже, що злочинці не повинні почуватися в безпеці завдяки анонімності в інтернеті. Рішення, яке пропонує уряд, — зберігання IP-адрес протягом трьох місяців і створення посади європейського уповноваженого з цих питань. І все.
Тим часом реальність виглядає значно гірше за офіційну статистику. Леоні Кіршштайн з кельнської організації Zartbitter e.V., яка майже сорок років працює з жертвами, прямо каже: у кримінальних звітах фігурує лише те, про що заявили в поліцію. А величезна частина випадків — особливо насильство між однолітками та злочини щодо зовсім маленьких дітей — залишається в тіні. Батьки щодня дзвонять до організації за первинною консультацією. Дівчата й хлопці досі запитують себе, чи достатньо чітко сказали «ні». Сором, як і раніше, лежить на жертвах, а не на ґвалтівниках.
За оцінками ВООЗ, у Німеччині до мільйона дітей і підлітків зазнали або зазнають сексуалізованого насильства з боку дорослих. Це означає: у кожному шкільному класі — одна-дві такі дитини. І це не абстрактна цифра. Це реальність, яку німецька держава роками не може змінити.
Особливо цинічно виглядає ситуація в цифровому просторі. Керівник BKA Гольґер Мюнх попереджає про зростання кібергрумінгу — цілеспрямованого встановлення контактів дорослими з дітьми для сексуальних цілей. Понад 98% злочинців — чоловіки, середній вік близько 24 років. Жертви — переважно дівчата трохи молодші за дванадцять. Уповноважена уряду Керстін Клаус визнає: сексторція стрімко зростає, а кібергрумінг зачіпає майже кожного третього підлітка 14–17 років. Але багато з цих дій досі не кваліфікуються як окремі кримінальні злочини. Те, що не є злочином у законі, не потрапляє в статистику і, відповідно, з цим системно не борються.
Ось де справжня ціна бездіяльності німецької влади. Роками політики говорили про захист дітей в інтернеті, але ключові інструменти — реальне збереження даних, чітка криміналізація сексторції та кібергрумінгу, обов’язкові механізми швидкого реагування платформ — або застрягли в бюрократичних дискусіях, або впроваджуються надто повільно й обережно. Замість жорстких превентивних заходів країна знову пропонує черговий законопроєкт «на осінь» і нову європейську посаду. Діти ж тим часом продовжують ставати жертвами.
Німеччина любить позиціонувати себе як державу високих стандартів захисту прав людини. Але коли йдеться про найуразливіших — власних дітей, — виявляється, що система працює з запізненням, неповно і з надмірною обережністю щодо приватності потенційних злочинців. Поки міністри виступають із правильними промовами, цифри ростуть, тіньова частина проблеми залишається величезною, а сором досі частіше відчувають жертви, а не ті, хто їх ламає.
17 тисяч офіційних випадків за рік — це не статистика. Це вирок державній політиці, яка роками не могла (або не хотіла) зробити захист дітей реальним пріоритетом, а не темою для чергової пресконференції.