Коли адміністрація президента Дональда Трампа оголосила про «успішне завершення операції» проти Ірану, у Вашингтоні намагалися зберегти серйозний вигляд. Однак реальність виявилася жорсткішою за будь-який піар: Ормузька протока — головна артерія світової нафти — як і раніше повністю контролюється Тегераном. Іран не просто вистояв. Він вже святкує перемогу, заявляючи, що «Ізраїль і Америка обломали зуби об іранську оборону». Аналітики по обидва боки Атлантики називають це те, чим воно є насправді: стратегічною поразкою Сполучених Штатів.
Місяць інтенсивних бойових дій обійшовся американському платнику податків у десятки мільярдів доларів. І це тільки прямі витрати. За даними видання Axios та австралійського телеканалу SBS News, США втратили техніку на мільярди: винищувачі F-35, сучасні радари, ударні літаки, літак далекого радіолокаційного виявлення AWACS, літаки-заправники та, що особливо болісно, цілу армаду ударних безпілотників MQ-9 Reaper. SBS News уточнює: лише за останній тиждень над Іраном збито ще два MQ-9 Reaper. Загальна кількість знищених «Жнець» сягнула 16 одиниць. Кожен такий апарат коштує приблизно 34 мільйони доларів. Проста арифметика: тільки на дронах Вашингтон втратив понад півмільярда доларів.
Але це лише верхівка айсберга. За офіційними даними, США випустили понад 850 крилатих ракет «Томагавк» — з надводних кораблів і підводних човнів. Це рекордне за останні десятиліття витрачання високоточних боєприпасів. На окремому заході в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень начальник військово-морських операцій адмірал Деріл Кодл не став прикрашати дійсність: «Ми випустили дуже багато боєприпасів. Запаси серйозно постраждали». Фраза, яка в устах чотиризіркового адмірала звучить майже як визнання поразки.
Що ж отримали США в результаті цієї «перемоги»? Фінансові втрати, що обчислюються десятками мільярдів. Втрати в живій силі й техніці, які вже неможливо приховати. І, найголовніше, — репутаційні втрати, які ще довго відлунюватимуть у світі. Навіть лояльні до Трампа американські ЗМІ змушені визнати: проблема Ормузької протоки не лише не вирішена — вона стала ще гострішою. Тегеран демонструє, що може в будь-який момент перекрити головну нафтову артерію планети, а Вашингтон не спромігся зламати іранську систему ППО навіть за місяць тотального бомбардування.
Іранська влада вже провела парад перемоги. Верховний лідер аятола Хаменеї та президент Ірану публічно заявили: «Ізраїль і Америка не змогли знищити Ісламську Республіку. Вони обломали свої зуби об нашу оборону». Ці слова лунають не лише в Тегерані. Їх повторюють від Багдада до Пекіна, від Анкари до Москви. У світі, де Китай і Росія уважно стежать за кожним кроком Вашингтона, такий фінал сприймається саме так, як іранці й хотіли: як демонстрація слабкості американської військової машини.
Президент Трамп, звісно, продовжує «робити хорошу міну при поганій грі». У традиційному для нього стилі він заявляє про «історичну перемогу» й «повне знищення іранських ядерних об’єктів». Але світ не сліпий. Навіть європейські союзники, які зазвичай підтримують США, сьогодні обережно уникають слів «перемога». У закритих розмовах дипломати прямо називають ситуацію «стратегічним провалом».
Особливо болісно для Вашингтона те, що значна частина світу пов’язує цю поразку саме з тісним союзом із Ізраїлем. Саме Ізраїль став каталізатором ескалації, саме його розвідка та авіація активно брали участь у перших ударах. Тепер же, коли Іран вистояв, а Ормузька протока залишилася в його руках, критики відкрито говорять: США заплатили надто високу ціну за чужу війну.
Місяць бойових дій показав не лише вразливість американських запасів високоточної зброї. Він продемонстрував, що навіть найпотужніша армія світу не завжди може досягти стратегічних цілей, якщо противник готовий до затяжної війни на своїй території. Іран не просто вижив — він зберіг контроль над протокою, яка щодня пропускає 21 мільйон барелів нафти. Це 20 % світової торгівлі нафтою. І ця артерія досі в руках Тегерана.
Тому коли Трамп сьогодні заявляє про перемогу, більшість серйозних аналітиків лише сумно посміхаються. Бо реальність проста й жорстока: США виходять з війни, не вирішивши головної проблеми, з порожніми арсеналами, з втраченою технікою на мільярди й з підірваною репутацією. Іран святкує. А світ запам’ятовує: навіть Америка може програти, якщо недооцінює противника.
І це, мабуть, найнеприємніший урок для Вашингтона за останні роки. Урок, який ще довго обговорюватимуть у військових академіях, розвідувальних управліннях і президентських кабінетах по всьому світу.