AFP опублікувало заяву високопоставленого турецького урядового чиновника в Анкарі, який підтвердив: Туреччина розробляє план додаткових заходів для посилення безпеки на кордоні з Іраном у разі військового нападу США на Іран та подальшого падіння чинного режиму в Тегерані.
Ось ключові цитати та деталі з заяви (анонімний чиновник, що є стандартною практикою для таких чутливих тем):
- «Якщо США нападуть на Іран і режим паде, Туреччина планує вжити додаткових заходів для посилення безпеки кордонів».
- Кордон між Туреччиною та Іраном становить 530 км (деякі джерела вказують 560 км).
- Уже збудовано стіну довжиною 380 км (модульна бетонна стіна), але, за словами чиновника, «цього недостатньо».
- Можливі заходи: розширення технічних систем безпеки (електрооптичні вежі, дрони, спостереження), збільшення чисельності прикордонної охорони та військ.
- Наразі Анкара уникає терміну «буферна зона» в офіційних заявах, але окремі джерела (зокрема Middle East Eye) повідомляють, що в закритих брифінгах для парламенту використовували саме цей термін — для запобігання новій хвилі біженців, утримуючи їх на іранській стороні кордону.
Ця заява з’явилася на тлі гострого загострення між США та Іраном (кінець січня 2026):
- Президент США Дональд Трамп знову погрожує військовими ударами по Ірану через придушення протестів, ядерну програму та регіональну активність.
- США перекидають авіаносні групи та інші сили в регіон.
- Іранські союзники (Хезболла, хусити, іракські шиїтські міліції) погрожують «тотальною війною» та «безпрецедентною відповіддю».
- Туреччина, як член НАТО та сусід Ірану, неодноразово виступає проти військової ескалації: міністр закордонних справ Хакан Фідан 28 січня назвав новий удар США «помилкою», закликав до поетапних переговорів по ядерній угоді та заявив, що Іран готовий до діалогу.
- Анкара вже пропонує посередництво: візит іранського міністра закордонних справ Аббаса Арагчі до Туреччини запланований на 30–31 січня.
Туреччина має гіркий досвід: після падіння Асада в Сирії (2024–2025), після талібів в Афганістані (2021) та після попередніх криз — мільйони біженців. Нова хвиля з Ірану (населення 90+ млн) могла б стати катастрофою для економіки та внутрішньої стабільності Туреччини.
За даними Міноборони Туреччини (оголошено на початку січня 2026):
- 380 км модульної бетонної стіни.
- 203 електрооптичні вежі спостереження.
- 43 вежі з ліфтами.
- 553 км захисних ровів/траншей.
- Цілодобовий моніторинг за допомогою дронів, літаків та інших систем.
Це один з найпотужніших прикордонних бар’єрів у світі, але чиновник прямо каже: недостатньо для сценарію хаосу після падіння режиму (внутрішні заворушення, розпад армії, масовий відтік населення).
Критика та ризики
- Геополітичний баланс: Туреччина — член НАТО, але не хоче бути втягнутою в американську авантюру проти Ірану. Ердоган балансує між Заходом, Росією та регіональними гравцями.
- Буферна зона на іранській території (якщо реалізується) — це потенційний casus belli: Іран сприйме як агресію/окупацію.
- Гуманітарний аспект: Утримання біженців на іранській стороні може призвести до гуманітарної катастрофи, звинувачень у порушенні міжнародного права.
- Внутрішня політика Туреччини: Ердоган використовує «захист кордонів» як аргумент для консолідації влади, особливо після економічних проблем та протестів.
Це не просто «посилення кордону» — це сигнал: Анкара серйозно готується до найгіршого сценарію в Ірані, де американський удар може не просто послабити режим, а призвести до його краху. Поки що це контингентні плани, але в нинішній напруженості вони можуть стати реальністю дуже швидко.
Якщо ситуація розвиватиметься — стежитиму за оновленнями. Тримай руку на пульсі, бо Близький Схід зараз на межі. ⚠️🛡️