Настя Борик — 7-річна дівчинка з Одеси — пройшла через справжнє пекло. Разом із раком у житті цієї маленької дівчинки опинилася лейкемія, боротьба за життя, болі, лікування. Але родина не здалася. Вони вірили, що Настя одужає.
У грудні 2022 року Марія, мама Насті, разом з донькою, старшими синами Іллею і Константином та бабусею Леною приїхала до Ізраїлю. Там для дівчинки почалася нова терапія, яка мала стати шансом на життя. Це було важке рішення — залишити батька, Артема Борика, українського військового, який залишився на фронті. Разом з ним там воював і чоловік бабусі.
І Настя перемогла хворобу. Дівчинка видужала. Родина, яка пережила стільки втрат, страху, тривоги, нарешті могла з полегшенням зітхнути.
Але війна знайшла їх знову.
14 червня 2025 року іранська ракета влучила прямо в будинок, де живе родина, у місті Бат-Ям (Ізраїль). Загинули всі. Усі п’ятеро — Настя, її мама, бабуся, два братики.
Це не була помилка.
Це був свідомий удар по цивільних.
По дітях.
По людях, які тікали від однієї війни, а знайшли загибель у другій.
Ізраїль і Україна — дві країни, де найбільше страждають ті, хто не робить політичних виборів, хто не пише указів і не підписує договорів. Діти платять за дорослі помилки. За чиюсь владну гру. За чиїсь амбіції.
Світ, подивися в очі цій дівчинці. Прочитай її ім’я.
Нехай ніхто не скаже, що він не знав.
Мир їхній пам’яті. 🕯
Присвячуємо пам’яті Насті Борик, її родині, і всім, кого забрала війна.