Останнім часом ми всі спостерігаємо за тим як волонтери, які з перших днів війни збирали кошти на потреби ЗСУ, одяг, їжу та ліки закриваються, а декого взагалі навмисно примушують припинити свою благодійну волонтерську діяльність.
Мова йде про волонтерів, які з перших днів війни допомагають ЗСУ, тер обороні, біженцям, матерям-одиначкам, багатодітним родинам, людям похилого віку та інвалідам.




Це їм в перші дні війни прийшлось взяти на себе роль соціальних служб та наглядати й допомогти пенсіонерам, інвалідам та матерями-одиначками, при цьому волонтери збирали та відвозили все необхідне нашим захисникам на передову.





Важко описати неоцінений вклад, який принесли волонтери для перемоги над російським агресором у місті Києві та Київській області.





Але час іде, російські окупанти відступили від Києва, а кияни масово повернулись хто із закордону, а хто із західної України.
При цьому до волонтерів щоденно звертаються за допомогою не менш як десятки біженців (внутрішньо переміщених осіб): хто за консультацією, хто за їжею, хто за одягом – вони тікали від окупації, від активних бойових дій і втратили все.

Але такі факти чиновників не турбують, бо ці постраждалі від війни люди не їх родичі й знайомі. І це не до них кожного дня приходять біженці зі сльозами на очах і розповідають, що вони пережили та яким дивом їм вдалося вижити під час російських обстрілів, а потім виїхати “дорогами життя та зеленими коридорами” від російських окупантів і окупації.
Коли “Волонтерам Оболоні” привозять западні партнери гуманітарну допомогу для біженців з окупованих територій, то вони просять, щоб волонтери допомагали кожному без винятку українцю, западні партнери готові надавати допомогу допоки Україна та український народ не переможе російського ворога.
Але як можна допомагати людям, кожного дня віддавати себе волонтерській діяльності, коли ти не знаєш у який день прийде черга і тебе та твоїх колег-волонтерів чиновники викинуть на вулицю з комунального приміщення тому, що на їх думку війна закінчилась і волонтерам потрібно зупинити свою діяльність.
Прикро, але це гірка правда!
На жаль, коли перелякані чиновники бігли від війни закордон, або в інші безпечні міста країни, рятуючись від війни, волонтері тоді булі необхідними, а ось зараз вже чиновникам волонтери не потрібні, їх можна позбавитись. А щодо біженців, – та грець з ними, якось самі протягнуть та знайдуть як вижити.
Невже Президент України Володимир Зеленський та його команда не звернуть уваги на дії свої підлеглих та не припинять знищувати волонтерів?
Війна ще не закінчилась і волонтері ще потрібні державі, а з чиновниками потрібно розбиратися на містах, щоб вони своїми діями не нашкодили Україні.