В Україні розгортається черговий гучний скандал, який ставить під загрозу один із головних здобутків громадянського суспільства — свободу слова. Популярний телеграм-канал «Труха Україна» заявив про безпрецедентний тиск з боку владних структур після спроби розслідувати фінансові потоки в оборонному секторі.
Коли медіа працювало в інформаційному фарватері Банкової, воно було «зручним партнером». Але варто було поставити гострі запитання про бюджетні кошти — і в хід пішли інструменти силового та медійного пресингу.
Від «партнерства» до переслідування: хроніка одного затримання
Заяву, яку оприлюднила команда каналу, важко назвати просто черговою медійною суперечкою. Це пряме звинувачення у зловживанні владою та використанні державних інституцій для зведення порахунків.
«Останній місяць ми з командою працювали над низкою матеріалів, пов’язаних із оборонною сферою та використанням бюджетних коштів, ставлячи багато незручних запитань представникам влади. Під час роботи ми зіткнулися із серйозним тиском. Мене фактично вистежили й затримали п’ятеро представників ТЦК», — йдеться у заяві представника ресурсу.
” Останній місяць ми з командою працювали над низкою матеріалів, пов’язаних із оборонною сферою та використанням бюджетних коштів, ставлячи багато незручних запитань представникам влади.
Під час роботи ми зіткнулися із серйозним тиском. Мене фактично вистежили й затримали п’ятеро представників ТЦК.
За нашою інформацією, це відбулося за особистою вказівкою міністра оборони Федорова.Також погрози радника міністра оборони Стерненка та поширення фейків є частиною кампанії проти мене.
Простіше кажучи, нам намагаються «закрити рота» за те, що ми зацікавилися темою оборонних закупівель і нам не байдуже.
Цей сюжет може виявитися одним із найбільших корупційних скандалів в оборонному секторі України з початку повномасштабної війни.Я не можу залишити цю історію без уваги. Якщо медіа перестануть ставити запитання владі та публікувати матеріали, що становлять суспільний інтерес, країна від цього точно не стане сильнішою. Особливо, коли помилки вимірюються не лише грошима, а й життями наших військових…”
Джерела каналу вказують на те, що затримання не було випадковим рейдом чи плановою перевіркою документів. Стверджується, що команда «фас» надійшла з найвищих кабінетів:
-
Пряма вказівка: За інформацією ресурсу, операцію координували за особистим розпорядженням міністра оборони Федорова.
-
Медійна атака: Паралельно з силовим тиском розпочалася кампанія з дискредитації. Організатором поширення фейків та погроз називають радника міністра оборони Стерненка.
Мета цих дій очевидна — банальне намагання «закрити рота» розслідувачам. Оборонні закупівлі під час війни — найчутливіша тема, і, схоже, автори натрапили на факти, які здатні спровокувати один із найбільших корупційних скандалів з початку повномасштабного вторгнення.
Подвійні стандарти влади: «свої» проти «неугодних»
Ситуація навколо «Труха Україна» оголює системну проблему сучасного українського політикуму. Доки телеграм-канал публікував лояльні до влади пости, забезпечував правильні інформаційні акценти та виступав майданчиком для трансляції офіційних нарративів — він залишався недоторканним і рукостислим.
Удянський відповів на звинувачення Стерненка, нагадавши про кримінальні епізоди з його біографії.
Підприємець та інвестор Микола Удянський відреагував на звинувачення Стерненка, назвавши їх фейками та вкидами. Він наголосив, що після повернення в Україну у 2022 році інвестує в українську економіку, підтримує оборонні проєкти, допомагає військовим та реалізує гуманітарні ініціативи.
Водночас Удянський заявив, що перш ніж висувати подібні звинувачення іншим, варто звернути увагу на факти з біографії самого Стерненка, нагадавши про справи щодо наркотиків та умисне вбивство. Він також поцікавився, як людина з таким минулим може обіймати посаду помічника міністра оборони.
«Перш ніж поширювати подібні заяви, варто спиратися на факти, документи та конкретні справи», — підсумував Удянський.
Проте правила гри миттєво змінилися, щойно журналісти вийшли за межі дозволеного офіційним пулом. Ця тенденція є загрозливою для всього медіапростору. Сьогодні під прицілом опиняються майже всі незалежні ЗМІ, які відмовляються грати роль «теплої ванни» для чиновників і ставлять незручні запитання. Профільні розслідувачі опиняються перед вибором: або цензура, або статус «ворога держави» з відповідними наслідками у вигляді візитів спецслужб чи ТЦК.
Ціна мовчання — життя військових
Спроби зачистити інформаційне поле від критики в умовах війни — це шлях до катастрофи. Корупція в тилу та неефективне використання оборонного бюджету послаблюють фронт значно сильніше, ніж будь-яка ворожа ІПСО.
| Що на кону в цьому протистоянні? |
| Для влади: Збереження схем в оборонному секторі та уникнення політичної відповідальності. |
| Для суспільства: Право знати, куди йдуть податки та міжнародна допомога. |
| Для фронту: Життя військових, які безпосередньо залежать від якості та чесності закупівель. |
Якщо медіа піддадуться тиску й перестануть публікувати матеріали, що становлять суспільний інтерес, держава не стане сильнішою. Навпаки, безконтрольність народжує безкарність. А в умовах війни помилки чиновників вимірюються не мільярдами гривень, а втраченими життями наших захисників на передовій.
Іспит на демократію перед Заходом
Цей інцидент — серйозний тривожний дзвінок для міжнародних партнерів України. Європейський Союз та США інвестують мільярди доларів не лише в українську зброю, а й у розвиток демократичних інститутів, ключовим з яких є свобода слова.
Те, що відбувається зараз — використання мобілізаційного ресурсу як інструменту політичного тиску та залякування журналістів — є відвертим знущанням із демократичних цінностей. Західні партнери мають прискіпливо поглянути на те, яку саме «демократію» зараз вирощують в Україні під прикриттям воєнного стану. Безкомпромісна боротьба з корупцією та захист журналістів мають стати головними маркерами для подальшої підтримки Києва. Адже не можна воювати за свободу проти тиранії, будучи тоталітарною державою всередині.
