Черговий скандал навколо роботи Тернопільського районного та міського ТЦК та СП став черговим доказом того, що система мобілізації в Україні потребує негайної та глибокої реформи. Не завтра, не після чергових нарад і робочих груп, а вже сьогодні.
Під час моніторингового візиту представників Офісу Омбудсмена було виявлено факти, які викликають серйозні питання не лише до окремих посадовців, а й до всієї системи контролю за діяльністю територіальних центрів комплектування.
На момент перевірки у приміщенні ТЦК перебували близько 28 осіб. Сімнадцять із них письмово поскаржилися на можливі порушення своїх прав. Люди повідомляли про сумнівні обставини мобілізації, проблеми з оформленням документів та порушення під час проходження військово-лікарських комісій.
Втім найбільше шокує інше.
Під час перевірки виявилося, що наглядач за мобілізованими перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння. Зафіксований рівень алкоголю в його крові майже у сім разів перевищував допустиму норму. Виникає закономірне запитання: хто контролює тих, хто сам повинен здійснювати контроль?
Ще більш резонансними стали результати втручання представників Омбудсмена. Безпосередньо після перевірки з ТЦК було звільнено п’ятьох осіб, які взагалі не підлягали мобілізації.
Серед них — чоловік із довічною інвалідністю ІІ групи з дитинства, двоє громадян із психічними розладами та двоє чоловіків, яким до досягнення граничного віку перебування на військовому обліку залишалося лише кілька місяців.
Найпоказовіше у цій ситуації те, що за результатами втручання команда Офісу Омбудсмана звільнила п’ятьох людей. Їх відпустили з приміщення ТЦК та СП, а до їхніх військово-облікових даних внесли відповідні зміни щодо зняття з військового обліку. Серед них — чоловік із довічною інвалідністю II групи з дитинства, двоє людей із психічними розладами (з етичних міркувань не розголошую діагнози), а також двоє чоловіків, яким до досягнення 60-річного віку залишилося близько пів року.
За результатами перевірки офіційно підготував відповідне реагування для усунення виявлених порушень і недопущення подібних випадків у майбутньому.
🗣Я постійно наголошую: ми не лише фіксуємо порушення, я вимагаю відповідальності та реакції.
Один із таких прикладів — ситуація в Ужгородському РТЦК та СП. Після зафіксованих під час моніторингового візиту порушень прав людини кільком посадовцям повідомлено про підозри у перевищенні службових повноважень, незаконному позбавленні волі та катуванні військовозобов’язаного. Йдеться про факти незаконного утримання людей і застосування фізичного насильства.
Моя позиція залишається незмінною: відповідальність має бути невідворотною для всіх, незалежно від посади чи звання. Сподіваюся, що й у цій ситуації буде належна реакція. Працюємо не заради звітів, а заради реальних змін і захисту прав людини.
Постає очевидне питання: як ці люди взагалі опинилися в приміщенні ТЦК? Хто перевіряв їхні документи? Хто приймав рішення щодо їхнього статусу? І скільки подібних випадків залишаються поза увагою контролюючих органів?
Ситуація в Тернополі виглядає особливо тривожно на тлі інших гучних скандалів навколо діяльності ТЦК по всій країні. Зокрема, в Ужгородському районному ТЦК після аналогічних перевірок правоохоронці повідомили посадовцям про підозри у перевищенні службових повноважень, незаконному позбавленні волі та катуванні військовозобов’язаних.
Фактично країна опинилася в ситуації, коли суспільство дедалі частіше чує не про справедливу мобілізацію та зміцнення обороноздатності, а про скандали, незаконні затримання, порушення прав людини та так звану «бусифікацію».
Особливо небезпечним є те, що подібні історії підривають довіру громадян до державних інституцій та дискредитують саму ідею мобілізації, яка в умовах війни має бути законною, прозорою та справедливою.
Тернопільський випадок став ще одним сигналом тривоги для влади. Якщо серед мобілізованих опиняються люди з інвалідністю, психічними захворюваннями та громадяни, які не підлягають призову, значить проблема давно вийшла за межі окремих помилок і набула системного характеру.
Україна воює за свободу та права своїх громадян. Саме тому жодна мобілізаційна кампанія не може виправдовувати нехтування законом, людською гідністю та базовими правами людини. Інакше питання відповідальності рано чи пізно постане не лише перед окремими виконавцями, а й перед усією системою.