В українському заліссі реформ знову зафіксовано аномальне явище. Поки суспільство вимагає від міжнародних партнерів зброї та фінансової підтримки, демонструючи нульову толерантність до корупції всередині країни, Офіс Генерального прокурора продовжує дивувати кадровими рішеннями. Цього разу в епіцентрі скандалу опинився відомий своєю епатажною поведінкою адвокат Олексій Шевчук, якого Генпрокурор Андрій Кравченко вирішив делегувати до комісії з відбору керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).
Сюрреалізм ситуації досяг апогею: людину, яка має оцінювати «доброчесність» та «високі моральні якості» кандидатів на ключові антикорупційні посади, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДКА) Київської області щойно позбавила права займатися адвокатською діяльністю на 3 місяці.
Що не так із новим «цензором» антикорупціонерів та чому цей кейс став триггером для масштабного спротиву громадянського суспільства — у нашому матеріалі.
Тавро від КДКА: за що покарали Шевчука?
Офіційна причина зупинення адвокатського свідоцтва Олексія Шевчука — грубе порушення адвокатської етики. Рішення КДКА було ухвалене за скаргою Масі Найєма — відомого адвоката, правозахисника та ветерана війни, який зазнав важкого поранення на фронті. Шевчук дозволив собі публічні образи на адресу колеги-військового, що в юридичній спільноті (та й у суспільстві загалом) стало точкою неповернення.
Закон України «Про прокуратуру» чітко регламентує, хто може входити до конкурсної комісії САП. Критерії виписані безапеляційно:
-
Бездоганна ділова репутація;
-
Високі моральні якості;
-
Суспільний авторитет;
-
Підтверджена доброчесність.
Яким чином під ці критерії підпадає юрист, чий офіційний статус адвоката тимчасово анульовано через аморальну поведінку? Питання риторичне, яке наразі залишається без відповіді з боку Офісу Генпрокурора.
Поруки для корупціонерів та хронічна «амнезія» в судах
Проблеми з етикою — це лише верхівка айсберга. Питання викликає і професійна доброчесність фігуранта. У медіапросторі добре пам’ятають епізод, коли Шевчук зголосився виступити гарантом моральності та взяти на поруки підозрюваного в топ-корупції Дениса Єрмака (брата керівника ОП). Проте, коли справа дійшла до реального судового засідання, потенційний поручитель на суд просто… не з’явився.
Аналогічна тактика «ігнорування правосуддя» проявилася і в особистій судовій війні Шевчука проти антикорупціонерів. Образившись на критику, він подав позов проти голови відомої громадської організації «МЕЖА» Мартини Богуславець, звинувативши її у «приниженні своєї честі та гідності».
Проте захищати власну «честь» у суді позивач знову не квапиться. Більше того, Шевчук вдався до відвертої маніпуляції: він не з’явився на засідання, письмово збрехавши суду, що бере участь в іншому процесі в Одесі. Як з’ясувалося згодом, одеське засідання відбувалося в онлайн-режимі через інтернет, що повністю нівелювало будь-які виправдання щодо неможливості фізичної присутності у Києві. Поведінка, «гідна» члена комісії з відбору керівників САП, чи не так?
Фронт проти свавілля: реакція суспільства
Спроба завести токсичного персонажа в орган, що формує антикорупційну вертикаль країни, викликала миттєву і жорстку реакцію. На сполох забили не поодинокі активісти, а весь третій сектор країни.
Понад 60 провідних громадських організацій та авторитетних медіа підписали відкрите звернення до Генерального прокурора Кравченка з вимогою негайно скасувати наказ про призначення Олексія Шевчука до конкурсної комісії.
Громадськість наголошує: присутність таких осіб у комісії не просто дискредитує майбутній конкурс, а ставить під удар легітимність усієї антикорупційної реформи в очах міжнародних донорів. Це прямий саботаж, який Україна під час війни не може собі дозволити.
Замість висновку: м’яч на полі Генпрокурора
Кейс Шевчука — це лакмусовий папірець для Генерального прокурора. Якщо наказ не буде скасовано, це стане чітким сигналом: Офіс Генпрокурора свідомо нехтує законом, критеріями доброчесності та думкою суспільства заради ручного контролю над відбором кадрів до САП.
Поки свідоцтво Шевчука «відпочиває» на лаві дискваліфікації протягом трьох місяців, Генеральний прокурор має шанс виправити власну кадрову помилку. В іншому випадку, очищення влади так і залишиться красивим гаслом, за ширмою якого кулуарні «рішали» призначатимуть зручних прокурорів. Суспільство чекає на реакцію. І цього разу відмовчатися не вдасться.