У той час, коли українські воїни гинуть на фронті за кожен метр рідної землі, в тилу, в Одесі, суддя Київського районного суду Дмитро Тишко продовжує жити так, ніби нічого не відбувається. Розкішний будинок з басейном біля моря, сумнівні рішення на користь росіян і підозрюваних у тяжких злочинах, приховані активи — все це робить його одним із найяскравіших символів суддівської гнилі, яка продовжує роз’їдати українську державу навіть у третій рік повномасштабного вторгнення.
За даними журналістських розслідувань, дружина судді Ірина Калугіна під час повномасштабної війни придбала триповерховий будинок площею понад 645 квадратних метрів з басейном у курортному районі Одеси за значно заниженою ціною. Офіційно угоду оформлено на неї. Вартість такого маєтку в тому районі легко сягає сотень тисяч доларів, але суддівська родина, схоже, має особливі «знижки».
Це класична схема приховування статків через родичів. Офіційна зарплата судді не дозволяє таких покупок, але Тишко, як і багато його колег, давно навчився жити за іншими правилами. Крім того, родина має зв’язки з окупованим Кримом: мати судді, Ірина Вікторівна Тишко, є громадянкою РФ і проживає в Керчі.
Суддівська «кар’єра» Дмитра Тишка багата на сумнівні рішення, які системно йдуть на користь ворогу чи злочинцям:
- У 2014 році, будучи суддею в Миколаєві, Тишко випустив під домашній арешт сепаратиста Костянтина Ковальова, підозрюваного в підготовці терактів. Той втік на окуповану територію і почав воювати проти України. Рішення пізніше скасували, але шкода була завдана.
- У 2024 році Тишко відмовився передати в управління АРМА розкішний пентхаус (площею понад 1000 м²) дружини колишнього заступника міністра оборони РФ Михайла Дмитрієва — людини, яка зараз працює на російську військову машину. Суддя вирішив, що держава не має права заважати «мирному користуванню» майном росіян.
- Він неодноразово звільняв під заставу або м’якші заходи підозрюваних у тяжких злочинах, включно з убивствами та шахрайствами.
Це не окремі помилки. Це система. Суддя, який протягом десяти років стабільно приймає рішення, вигідні країні-агресору.
Найогидніше в цій історії — не сам Тишко. Найогидніше те, що він досі в мантії.
Де НАБУ? Де САП? Де Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів? Де СБУ, яка повинна ловити колаборантів у тилу? Чому після гучних розслідувань «Лента.ua», «BAGNET», «BlackBox OSINT» та інших суддю не відсторонили, не перевірили його декларації на відповідність реальним статкам і не відкрили провадження за підозрою в державній зраді чи незаконному збагаченні?
Відповідь проста і неприємна: система захищає своїх. Суддівська корпорація в Україні залишається одним із найзакритіших і найкорумпованіших інститутів. Влада, яка любить говорити про «європейський шлях» і «реформи», на практиці продовжує толерувати суддів, які працюють на російські інтереси. Бо якщо почати чистити по-справжньому — доведеться чіпати дуже багатьох.
Правоохоронці теж грають у цю гру. Замість жорстких обшуків, арештів рахунків і реальних підозр — мовчання або формальні перевірки, які ні до чого не призводять. Це не просто неефективність. Це співучасть у злочині проти національної безпеки. Коли суддя, який відпускає терористів і захищає активи росіян, продовжує розглядати справи в прифронтовому регіоні — це пряма загроза державі.
Одеса — не тил. Це місто, яке постійно під ракетними ударами, місто з потужним російським впливом, місто, де багато хто чекає «приходу». І в таких умовах суддя, який демонструє лояльність до російських еліт і приховує статки, — це не просто корупціонер. Це елемент гібридної війни всередині країни.
Поки такі Тишко носять мантії, українці гинуть на фронті, а суспільство втрачає віру в справедливість. Люди бачать: для простих — закон, для «своїх» — басейни і російські пентхауси.
Дмитро Тишко має бути негайно відсторонений від посади, позбавлений мантіі та опинитися під слідством. Його майно — під арешт, декларації — під ретельну перевірку. І не тільки його.
Якщо влада й правоохоронці продовжать закривати очі на таких суддів — вони самі стануть співучасниками розвалу правосуддя і національної безпеки. Громадськість, журналісти та активісти вже зробили свою роботу. Тепер черга держави.
Або ми очистимо суди від «посіпак», або вони продовжать нищити Україну зсередини. Третього не дано.