Коли корупційний скандал загрожує вибухнути в обличчя владі, перевірений рецепт політтехнологів простий: створити свій, контрольований скандал. Не для очищення, а для відволікання. Саме так Офіс Президента Зеленського та його найближче оточення спробували вчинити днями, запустивши інформаційну хвилю про те, що близький друг президента Тімур Міндіч нібито подав позов до суду на самого Володимира Зеленського.
Банкові телеграм-канали, лояльні журналісти та ЗМІ, які вже давно сприймаються суспільством як рупори ОП, миттєво розкрутили тему. Однак масовості не вийшло. Суспільство, загартоване війною та численними маніпуляціями, добре знає ці ігри. Подача позову — чергова постановка, покликана відвернути увагу від тотальної корупції в енергетиці та обороні, відомої як операція «Мідас».
Що таке «Мідас»: масштабна схема на крові війни
Операція «Мідас» — одне з найгучніших антикорупційних розслідувань воєнного часу, проведене НАБУ та САП. Розслідування тривало понад 15 місяців, включало понад 70 обшуків, тисячі годин аудіозаписів і вилучення мільйонів доларів. Суть схеми класична, але особливо цинічна в умовах війни: група високопосадовців і бізнесменів взяла під контроль закупівлі в державному «Енергоатомі» — компанії, яка виробляє понад половину електроенергії країни.
Учасники схеми вимагали відкатів у 10–15% від вартості контрактів. Відмовників блокували, виключали з переліку постачальників або затягували платежі. Внутрішня назва схеми — «Шлагбаум». Поки росіяни обстрілювали енергосистему, а українці сиділи без світла, «партнери» заробляли на укріпленні об’єктів, ремонтах і закупівлях. Підвищення тарифів у 2023-му лише додало грошей у кишені схемі.
За даними слідства, збитки сягають сотень мільйонів доларів. Частина коштів відмивалася через «бек-офіси», конвертцентри та навіть операції, пов’язані з Москвою. Фігуранти — не дрібні чиновники: ексміністр енергетики (а потім юстиції) Герман Галущенко, колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов, бізнесмен Тімур Міндіч (позивний «Карлсон» на плівках) та інші. Міндіч, давній бізнес-партнер Зеленського по «Кварталу 95», фігурує як один з ключових організаторів.
Єрмак у центрі: від «Алібаби» до підозри в легалізації
Скандал не обмежився енергетикою. У травні 2026 року НАБУ та САП оголосили підозру Андрію Єрмаку — колишньому всесильному керівнику Офісу Президента. Підозра стосується легалізації (відмивання) 460 млн грн через елітне котеджне містечко «Династія» під Києвом.
За матеріалами слідства, на 8+ гектарах землі будували чотири розкішні резиденції (кожна ~1000 м², вартістю близько $2 млн). Гроші, виведені з корупційних схем в енергетиці, вкладали в елітну нерухомість для «своїх». Плівки Міндіча нібито фіксують розмови, де згадуються прізвиська, пов’язані з Єрмаком («Алібаба» чи «Хірург»). Єрмак заперечує причетність, заявляючи, що має лише квартиру й авто.
Це вже не просто «корупція в енергетиці». Це корупція у найближчому колі президента під час війни, коли солдати на фронті отримують копійки, а «друзі» будують палаци.
«Позов Міндіча» — класична відмазка
На тлі цих вибухових матеріалів Банкова запускає історію з позовом Міндіча проти Зеленського. Міндіч оскаржує санкції, накладені на нього указом президента. Знову ж таки — «конфлікт усередині команди», «друг судиться з президентом».
Але суспільство не дурне. Міндіч — не опозиціонер, а людина з орбіти Зеленського, яка фігурує в плівках НАБУ як ключовий гравець схеми. Позов виглядає як черговий елемент постановки: створити шум, щоб заголовки «Міндіч vs Зеленський» витіснили деталі «Мідасу», плівки, «Династію» та питання, чому друзі влади заробляли на крові, поки країна в темряві та під обстрілами.
Чому це небезпечно
Така тактика — це не просто маніпуляція. Це зневага до суспільства, яке платить найвищу ціну за війну. Поки влада займається репутаційним пожежогасінням через фейкові скандали, реальні проблеми гниють: розпил на оборонних контрактах, відмивання в енергетиці, елітні палаци на корупційних грошах. Довіра до інституцій падає стрімко. Західні партнери дивляться з дедалі більшим скепсисом.
Банкова явно розраховувала, що стара схема спрацює. Але після років війни українці навчилися розпізнавати димові завіси. Справжній скандал — не той, який розганяють лояльні канали. Справжній — той, від якого вони в паніці відвертають увагу.
Час припиняти купуватися на дешеві спектаклі від корупціонерів та мородерів. Корупція в умовах війни — це не просто крадіжка. Це зрада тилу, який має підтримувати фронт. І поки «друзі президента» ховаються за позовами та інформаційними вкидами, питання залишається відкритим: скільки ще «Мідасів» потрібно, щоб влада нарешті почала чистити ряди, а не імітувати?
<