Відео, яке розлетілося мережею, шокує навіть на тлі війни, де жорстокість стала буденністю. Зв’язаний чоловік із зав’язаними за спиною руками стоїть на колінах або в покірній позі, а над ним знущаються. «Ти штурмовик, ти зобов’язаний віддати своє життя командиру, ти маєш цілувати йому ноги», — лунає в записі. Це не російський полонений. Це український військовослужбовець Сергій Маленко — у 2009 році чемпіон України з кіокушинкай карате, людина, яка присвятила роки дисципліні, силі та честі бойового мистецтва.
Замість поваги до досвідченого бійця — приниження, побиття та дегуманізація. Спочатку в мережі ширилася інформація, що знущався саме командир 15-ї окремої механізованої бригади. Пізніше Військова служба правопорядку (ВСП) поспішила заявити: винен не командир, а рядовий солдат — оператор БПЛА, який після інциденту самовільно залишив частину (СЗЧ). Наразі цього «штурмовика моралі» активно розшукують, а розслідування триває.
Зручно, чи не так?
Ця історія — не поодинокий випадок «перевищення повноважень». Це симптом глибокої системної проблеми в українській армії: культури безкарності, де командири (чи ті, хто відчуває себе такими) сприймають підлеглих як власну власність. «Віддати життя» — це не мотиваційна промова. Це пряме проголошення рабства в погонах. Людина, яка пройшла крізь горнило спорту високих досягнень, опинилася в ситуації, де її фізична підготовка та воля нічого не варті перед свавіллям.
Особливо цинічно звучить контекст. Маленко — не «ухилянт», не цивільний «м’ясо». Це боєць. А його б’ють зв’язаного, на очах в інших. Для чого? Щоб «поставити на місце»? Щоб продемонструвати владу? Щоб зламати волю?
Війна виправдовує багато чого, але не все. Жорстоке поводження з власними військовослужбовцями підриває не лише дисципліну — воно знищує мотивацію воювати. Коли солдат розуміє, що найбільша загроза — не з боку ворога, а з тилу від «своїх», довіра до командивання падає до нуля. А без довіри армія перетворюється на банду.
Питання без відповідей
- Чому інформація про причетність командира з’явилася першою і чому ВСП так швидко її «спростувало» саме таким чином?
- Яка атмосфера панує в підрозділі, якщо оператор БПЛА (людина, яка теоретично має бути технічним спеціалістом, а не «вихователем») вважає себе вправі влаштовувати показове побиття?
- Скільки ще таких відео не потрапило в мережу?
Розслідування — це добре. Але українське суспільство вже бачило десятки «розслідувань», які або згорталися, або закінчувалися формальними доганами. Потрібні не чергові заяви ВСП, а публічне, жорстке покарання всіх причетних — від виконавця до тих, хто створював атмосферу вседозволеності. Імена, посади, реальні строки.
Сергій Маленко заслужив не приниження, а повагу. Як і тисячі інших, хто щодня ризикує життям. Якщо армія не може захистити своїх від своїх — то про яку перемогу ми говоримо?
Час припиняти робити вигляд, що «дідівщина» та культ «командир завжди правий» — це «традиції». Це злочин проти власного народу. І суспільство має вимагати змін, поки такі відео не стали нормою.