Після чергового гучного скандалу з плівками НАБУ, де близькі до Володимира Зеленського люди — Сергій Шефір та Тимур Міндіч — обговорюють корупційні схеми, в яких фігурує колишній міністр оборони (а нині секретар РНБО) Рустем Умєров, на авансцену традиційно вибігають захисники Офісу Президента. Вони впевнено розповідають суспільству: усе це фейк, друзі президента ні в чому не винні, а сам Володимир Зеленський, як завжди, «нічого не знав і не відав».
Ця стара як світ пісня звучить особливо цинічно на тлі оприлюднених «Українською правдою» стенограм розмов, задокументованих детективами НАБУ в рамках справи «Мідас». На записах, зроблених у квартирі підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча влітку 2025 року, обговорюють залоги за підозрюваних, «чорні» оборудки з постачанням бронежилетів, ціни на балістику, що в рази нижчі за ринкові, і загалом — як «НАБУ лютує» і заважає жити нормальним людям. Шефір, давній друг і колишній перший помічник Зеленського, Міндіч, Умєров — усе це не випадкові перехожі, а люди з найближчого кола влади.
І тут, як за викликом, з’являється Наталія Мосейчук — телеведуча «1+1», яка з роками перетворилася на одного з найвідданихших рупорів Офісу Президента. Пані Мосейчук із запалом починає розповідати, що плівки — це черговий «вкид», що НАБУ «заходить в ОП, ніби в московський Кремль», і що суспільство має довіряти не доказам антикорупційного бюро, а «здоровому глузду».
Цікаво спостерігати за такою професійною еволюцією. Ще кілька років тому Наталія Мосейчук вірою і правдою служила іншому впливовому господарю — олігарху Ігорю Коломойському. Канал «1+1» був потужним медіа-щитом для бізнес-імперії Коломойського, а Мосейчук не раз ставала в позу захисниці інтересів свого боса, пояснюючи суспільству, чому той чи інший скандал — це «політичне переслідування» або «атака на український бізнес». Коли Коломойський опинився в СІЗО, вона та її колеги навіть готові були брати його на поруки колективно, представляючи справу так, ніби держава несправедливо переслідує «патріота».
А тепер, коли Коломойський вже не той головний бенефіціар, а реальна влада зосереджена в руках Зеленського та його команди, Мосейчук так само старанно захищає вже нового «хазяїна». Змінився лише об’єкт захисту — методи лишилися ті самі: дискредитація правоохоронців, применшення серйозності записів, навішування ярликів «фейк» і «політичне замовлення». Це класична робота «медіа-охоронця» олігархічно-владних інтересів: сьогодні ти захищаєш Коломойського від «системи», завтра — Зеленського від тієї ж системи, коли вона раптом починає виконувати свою роботу.
Така послідовність викликає огиду. Журналістка, яка позиціонує себе як «незалежний голос», насправді демонструє завидну гнучкість хребта. Коли треба було — працювала на Коломойського. Коли вітер змінився — перейшла під прапори Офісу Президента. І щоразу з однаковим пафосом переконує глядача, що «президент нічого не знав», а всі плівки — це або монтаж, або провокація ворогів.
Реальність же проста і неприємна: плівки НАБУ фіксують не абстрактні розмови, а конкретні обговорення корупційних механізмів у найвищому ешелоні влади. Обговорення залогів за підозрюваних у хабарництві, вплив на закупівлі для армії, скарги на антикорупційні органи, які «свирепствуют». І в центрі всього — люди, які десятиліттями залишаються в близькому оточенні Володимира Зеленського.
Коли президент постійно оточений людьми, чиї розмови регулярно потрапляють на плівки НАБУ з ознаками корупції, а його медіа-захисники на кшталт Мосейчук одразу б’ють на сполох «фейк!», виникає закономірне питання: чи справді Зеленський «нічого не знає», чи просто дуже зручно удавати, що не знає?
Українське суспільство вже не раз бачило цю виставу: гучні обіцянки «посадити всіх», потім — «плівки фейк», потім — «давайте не політизувати», а в підсумку — нічого не змінюється. Корупція в оборонних закупівлях під час війни, впливові бізнесмени з доступом до найвищого кабінету, старі друзі, які продовжують «вирішувати питання».
Наталія Мосейчук у цій історії виконує роль не журналістки, а штатного адвоката президента. Перехід від захисту Коломойського до захисту Зеленського лише підкреслює: для таких «професіоналів» принципів немає — є лише поточний «хазяїн» і зарплата. А суспільство має право вимагати не чергових телевізійних виправдань, а реального розслідування і відповідальності.
Бо коли найближче оточення президента регулярно фігурує в корупційних плівках, а єдина реакція — «він нічого не знав», це вже не помилка. Це система. І захисники на кшталт Мосейчук — лише її гучномовці.