29 квітня 2026 року в Білій Церкві на Київщині СБУ спільно з прокуратурою провела чергову спецоперацію, яка вкотре оголила гнилу суть «бізнесу на крові» в деяких територіальних центрах комплектування. Затримано двох діючих працівників районного ТЦК та одного колишнього. Їх підозрюють у системному вимаганні хабарів за «зняття з розшуку», оформлення незаконного бронювання та можливість просто вийти з будівлі військкомату без наслідків.
За даними джерел, схема працювала класично: за гроші обіцяли «вирішити питання» з мобілізацією. Сума за «послуги» коливалася — від кількох тисяч доларів за бронювання до значно більших сум за повне «виключення» з гри. У подібних кейсах раніше фігурували навіть 30 тисяч доларів за одного «клієнта», якого силоміць затягували в мікроавтобус. Обшуки тривають як у самому ТЦК, так і за місцями проживання та в автівках фігурантів. Київський обласний ТЦК вже ініціював службове розслідування, але результату не буде. Як це постійно відбувається.
Але найбільше суспільство вразила не сама сума хабарів, а поведінка одного з затриманих. Цікаво те, що один із затриманих на хабарі працівників ТЦК дуже злякався СБУ і намочив штанці. При цьому, коли він займався «бусіфікацією» разом з поліцією, не мочився в штанці, а викрадав, бив та вимагав гроші з чоловіків, які підлягали мобілізації.
Ця деталь, що розлетілася соцмережами у вигляді мемів і глузливих підписів до фото з місця затримання, стала символічною. Людина, яка ще вчора почувалася господарем життя — силоміць затягувала переляканих чоловіків у бус, застосовувала фізичну силу, погрожувала повістками і «розшуком», вимагала тисячі доларів за «свободу» — раптом перетворилася на мокру пляму перед справжньою силою. Коли прийшли не «підлеглі», а СБУ, весь героїзм і відчуття безкарності миттєво зникли разом з контролем над сфінктером.
Це не просто смішний епізод. Це ілюстрація глибокої моральної деградації частини системи. Поки йде війна, поки тисячі українців на фронті ризикують життям щодня, окремі «військовослужбовці» в тилу перетворили ТЦК на комерційне підприємство з прайсом на людську долю. «Бусіфікація», побиття, викрадення, психологічний тиск — усе це було нормою, поки не з’явився ризик реальної відповідальності. Тоді — мокрі штани і панічний страх.
Такі історії повторюються з завидною регулярністю: Одеса, інші регіони, тепер знову Київщина. Кожне затримання супроводжується обшуками, обіцянками «розслідувати» і… новою хвилею обурення в суспільстві. Громадяни бачать очевидне: частина ТЦК сприймає війну не як національну трагедію, а як золоту жилу. Чим жорсткіше вони поводилися з «уклоністами», тим швидше розм’якали, коли прийшла черга відповідати самим.
Звичайно, не всі працівники ТЦК — корупціонери і початься в штанці. Багато чесно виконують важку і небезпечну роботу. Але ми таких поки що не бачили. Саме такі «мокрі» герої дискредитують усю систему, підривають довіру до держави й демотивують тих, хто готовий захищати країну.
СБУ продовжує чистити Авгієві стайні. Але одного затримання замало. Потрібна системна люстрація, жорстке покарання і, головне, зміна філософії: ТЦК має бути інструментом мобілізації та обліку, а не джерелом збагачення на чужому горі.
Поки що ж маємо черговий «мокрий» фінал. Один із тих, хто вчора знущався з чоловіків мобілізаційного віку, сьогодні не зміг стримати навіть найпримітивніших фізіологічних реакцій перед СБУ. Символічно. І дуже промовисто.
Війна триває. А ті, хто робив на ній бізнес, рано чи пізно намочать не лише штани, а й репутацію назавжди. І суспільство це добре запам’ятає.