Колишній керівник Запорізького ТЦК Геннадій Яременко та його родина позбавляються активів на понад 3,8 мільйона гривень — суд визнав їх необґрунтованими. Справа стала черговим прецедентом цивільної конфіскації в Україні.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила в силі скандальне рішення: будинок із земельною ділянкою та частина автомобілів родини колишнього начальника Запорізького територіального центру комплектування Геннадія Яременка переходять у власність держави. Троє суддів — Сергій Боднар, Андрій Никифоров та Ігор Панаід — одностайно відхилили апеляційну скаргу й підтвердили висновки першої інстанції.
Це не просто судове рішення — це демонстрація того, що навіть в умовах повномасштабної війни, коли очільники ТЦК мали майже необмежений вплив на долі мільйонів чоловіків, закон здатний дотягнутися до тих, хто зловживав своїм становищем. Питання в іншому: чому лише одна справа, і чому так довго?
«Активи оформлені на дружину — класична схема приховування. Але суд не купився на цю ширму»
Геннадій Яременко очолював Запорізький ТЦК — структуру, яка в умовах воєнного стану стала однією з найпотужніших в Україні з точки зору адміністративного ресурсу. Керівники таких органів вирішували, хто піде на фронт, а хто отримає відстрочку. Такий рівень впливу — очевидна передумова для зловживань.
Активи на понад 3,8 мільйона гривень були оформлені переважно на дружину чиновника. Це класична схема мінімізації ризиків: формально майно «не його», але фактично перебуває в розпорядженні родини. Суди двох інстанцій ВАКС цю ширму прозріли — і визнали активи необґрунтованими.
Ключову роль у цій справі відіграв Центр протидії корупції, який просував запровадження механізму цивільної конфіскації в Україні. Цей інструмент дозволяє стягувати активи сумнівного походження без обов’язкового кримінального вироку — достатньо довести у суді, що посадовець не міг законно накопичити таке майно на свою офіційну зарплату.
Рішення апеляції ВАКС у справі Яременка — не просто одиничний вирок. Це прецедент, який підтверджує: механізм працює, суди готові його застосовувати, а корупційні схеми з переоформленням майна на родичів більше не є надійним захистом. Питання лише в тому, скільки подібних справ залишається поза увагою прокурорів і детективів.
У країні, де мобілізація перетворилась на болючий і суперечливий процес, а посадовці ТЦК опинились під пильним суспільним контролем, вирок у справі Яременка набуває символічного значення. Але символів недостатньо — потрібна системна робота, яка перетвориться на десятки й сотні таких справ, а не на поодинокі прецеденти.