Розслідування «Української правди» викрило те, що всі давно підозрювали: війна для одних — це окопи й могили, а для інших — золото, долари й євро в кишенях. Поки чоловіки гинуть на фронті, в тилу працює справжній «ринок свободи», де ТЦК, ВЛК і реєстр «Оберіг» стали частиною великого корупційного конвеєра.
Відоме українське видання «Українська правда» 6 квітня 2026 року опублікувало матеріал, який мав би стати бомбою. Назва говорить сама за себе: «Купити свободу»: як система навколо ТЦК монетизує страх мобілізації. Журналісти не просто зібрали факти — вони показали, як державна машина, покликана захищати країну, перетворилася на машину збагачення. І головний доказ — не слова, а цифри з декларації одного з працівників Бучанського районного ТЦК.
Олег Коломієць, військовослужбовець першого відділу Бучанського РТЦК та СП, за 2025 рік задекларував золоті злитки на 7,7 млн грн, 43,5 тис. доларів і євро готівкою, ювелірні вироби. Офіційний річний дохід? Лише 366 тис. грн. Декларація мовчить про походження цих статків. Але цифри кричать гучніше за будь-які пояснення: людина, яка розпоряджається відстрочками, придатністю й правом на свободу пересування, раптом стає «золотим» хлопцем. Це не виняток. Це система.
Корупція не зникла — вона еволюціонувала
Чотири роки великої війни. Тисячі загиблих. Мільйони чоловіків у віці 25–60 років, які живуть у постійному страхові повістки. І на цьому страхові виросла ціла інфраструктура. Не просто хабарі — ринок. З чіткими пакетами послуг, цінами й посередниками. Підкуп працівника ТЦК чи ВЛК — ст. 369 ККУ (до чотирьох років). Гроші «за вплив» через посередника — ст. 369-2 ККУ (до двох років). Але кого це зупиняє, коли попит вимірюється мільйонами?
За оцінками «УП» ще 2024 року, мобілізаційний резерв — 4,4 млн осіб. Офіційної статистики щодо чоловіків 25–60 років держава, звісно, не дає. Занадто незручно. Але ринок працює саме на цій аудиторії. Головний товар — час, статус, документи, право не потрапити туди, куди держава може відправити примусово. Відстрочка. Бронювання. Зняття з обліку. «Непридатність». «Потрібний» запис в «Оберегу». Фіктивне працевлаштування на критичній інфраструктурі. І, нарешті, повний пакет: медичні документи + рішення ВЛК + зміна в реєстрі + можливість виїзду за кордон.
Схеми не обмежуються «одним поганим працівником ТЦК». У них беруть участь лікарі, члени ВЛК, працівники МСЕК, люди з доступом до реєстрів і ціла армія посередників. Це сервісна інфраструктура, де ти купуєш маршрут від «на обліку» до «вільний».
Цифри, які влада намагається ігнорувати
Правоохоронці намагаються. У 2023-му Нацполіція повідомляла про понад 250 проваджень щодо ТЦК, ВЛК і МСЕК та 63 підозри. У вересні-жовтні 2024-го — 29 схем і 39 фігурантів за дві хвилі. З травня 2025-го триває операція «Опікун». Станом на кінець березня 2026-го — 325 фігурантів і 115 обвинувальних актів. Здавалося б, прогрес. Але статистика Нацполіції щодо корупційних проваджень з працівниками ТЦК та ВЛК показує інше: з 207 у піковому 2023-му до 164 у 2025-му. Кількість падає. А ринок — ні. Бо корупцію в ТЦК бачать усі. Окрім влади та міністра оборони.
Прайс-лист на «свободу»: від 300 доларів до 300 тисяч
Ціни ростуть у міру наближення до мобілізації. Найдешевше — дрібне втручання в облік, зняття з розшуку. На Сумщині 2026-го — 300 дол. за зняття з розшуку, 7 тис. дол. за відстрочку через фіктивне опікунство. На Волині — 1,5 тис. дол. за розшук і 2,5 тис. — за «безперешкодне оновлення даних». Житомирщина: 3 тис. дол. за зняття з обліку за станом здоров’я.
Далі — дорожче. Одеса, 2024-й: працівник ТЦК вимагає 4 тис. дол. — щоб не вручати повістку. Січень 2026-го, той самий Одеса: троє працівників районного ТЦК + член громадської організації — 6 тис. дол. за те, щоб не доставляти чоловіка. Тернопіль: водій обласного ТЦК — 5 тис. дол. за вихід з будівлі без ВЛК і бойової повістки.
Пакетні пропозиції — десятки тисяч. Кропивницький: офіцер обласного ТЦК продавав бронь за 20 тис. дол., по 6 тис. — за зняття з розшуку. Київ: адвокат обіцяв виключення з обліку за 25 тис. дол. У 2025-му Київська міська прокуратура фіксувала 50 тис. дол. за фіктивну інвалідність, зняття з обліку й виїзд.
Медичний сегмент — найдорожчий. Київщина, 2026-й: 18 тис. дол. лише за фіктивний діагноз. Дніпро: 16 тис. дол. за вплив на ВЛК + документи для кордону. Одеса, 2025-й: 25 тис. дол. за оформлення непридатності. Абсолютний рекорд — голова ВЛК у Дніпропетровській області: 20 епізодів продажу «непридатності» на 300 тис. дол. Хмельницька область: схема на 170 тис. дол. + 301 тис. грн + два авто за «непризов» працівників підприємства.
Окремий товар — фіктивне працевлаштування. Одеса, лютий 2026-го: робоче місце на критичній інфраструктурі — 6 тис. дол.
Мільйонери на крові
Це не дріб’язок. Це мільйони. Родина одеського екс-військкома Євгена Борисова ще 2023-го мала елітну нерухомість в Іспанії на 4,5 млн євро. У колишньої очільниці Хмельницької МСЕК Тетяни Крупи під час обшуків вилучили понад 5,2 млн дол., 300 тис. євро, мільйони гривень і коштовності.
Оцінки ринку варіюються від 800 млн до 2,1 млрд євро на рік. Якщо поділити 2 млрд євро на середній хабар у 3 тис. дол., то щороку з реєстру мали б «зникати» 666 тис. чоловіків. Цифра абсурдна. Але навіть якщо перебільшена — масштаб лякає. Ринок включає й чисте шахрайство: «менеджери з вирішення питань», які беруть гроші й зникають. Деякі схеми, за інформацією журналістів, ведуть коріння до Росії. Зрозуміло, що влада відразу заговорить про «вороже ІПСО». Запустить провладні телеграм-канали й ЗМІ, які назвуть «УП» «агентами Кремля». Класична тактика.
Але реальність проста й жорстока: корупцію в ТЦК бачать усі. Крім тих, хто сидить у кабінетах Міністерства оборони й Генштабу. Поки солдати на нулі мерзнуть у траншеях, а їхні родини ховають загиблих, в тилу хтось купує золото на хабарі. Система не просто не працює — вона працює проти власного народу.
Час ставити питання жорстко: скільки ще має пролитися крові, щоб влада визнала — корупція в мобілізації не «окремі випадки», а системна хвороба? Скільки ще декларацій з золотом і віллами в Іспанії потрібно, щоб замість чергової операції «Опікун» почалася справжня чистка?
Поки що відповідь очевидна: ринок «свободи» продовжує працювати. Бо страх — це товар. А товар завжди знайде покупця.