Уявіть собі картину: чоловік, якого два десятиліття тому суд позбавив батьківських прав, раптом «згадує» про сина-військового, зниклого безвісти. І не просто згадує — іде до Криворізького ТЦК, оформлює папірці і спокійно отримує понад 1 мільйон гривень державних виплат. Гроші, які мали йти на підтримку родин справжніх захисників.
Це не сюжет чорної комедії. Це реальність, яку викрили правоохоронці. Батька вже судитимуть за шахрайство та відмивання грошей. А от його «колега по схемі» — матуся того ж захисника — вже отримала вирок: три роки умовно за те, що за тією ж схемою привласнила понад мільйон. Обидва «горе-батьки» тепер мають повернути гроші до бюджету. Звучить як перемога правосуддя? Ні. Це черговий доказ, що в ТЦК панує повний хаос і корупційна вакханалія.
20 років без прав — і раптом ти «батько року», якому ТЦК без зайвих питань виписує мільйонні виплати? Де були перевірки? Де верифікація родинних зв’язків? Де хоча б елементарний запит до судового реєстру?
Відповідь проста й огидна: ніхто нічого не перевіряв. Територіальні центри комплектування продовжують працювати за принципом «лише б папірці були», а гроші розподіляються за інерцією, без реального контролю. Система, яка має захищати інтереси сімей полеглих і зниклих, перетворилася на кормушку для аферистів. І це не поодинокий випадок — це симптом глибокої гнилі.
Поки справжні матері й батьки, дружини й діти героїв роками чекають на елементарну допомогу, шахраї, яких держава сама колись визнала негідними, спокійно отримують мільйони. І це відбувається саме в той час, коли суспільство віддає останнє на армію.
Мати отримала умовний строк. Батька ще судитимуть. Гроші «повернуть». Класична українська схема: злочинці майже нічого не втрачають, а держава робить вигляд, що «боротьба з корупцією» триває.
Скільки ще таких «батьків» і «матерів» ходять по ТЦК по всій країні? Скільки мільйонів уже витекло в кишені людей, які 20 років не цікавилися долею своїх дітей? І головне питання: чому саме Криворізький ТЦК став епіцентром цієї схеми? Чи це випадковість, чи там просто «налагоджена» система «допомоги»?
Ця історія — ще одне цвях у труну довіри до ТЦК. Поки там сидять люди, які не здатні (або не хочуть) перевіряти навіть базові речі, корупція буде процвітати. А бюджетні мільйони, призначені для родин захисників, продовжать осідати в кишенях аферистів.
Час ставити питання руба: коли нарешті буде проведена справжня чистка в територіальних центрах комплектування? Коли замість «оформлення документів» там запровадять жорсткий контроль, цифрову верифікацію та реальну відповідальність?
Бо поки що ТЦК виглядає не як орган, що працює на перемогу, а як фабрика з виписування «грошових сертифікатів» для всіх, хто вміє правильно заповнити бланк. Навіть якщо 20 років тому тебе визнали негідним батьком.
І це не просто скандал. Це зрада пам’яті тих, хто зник безвісти, захищаючи країну.