Верховна Рада України остаточно перетворилася на ринок голосів. Не в переносному сенсі — в буквальному. Депутати продають своє право голосу за долари, а керівники фракцій координують ці схеми, як на біржі. І все це відбувається в країні, яка воює вже четвертий рік, де ресурси на межі, а влада готується до «ще трьох років війни».
29 грудня 2025 року НАБУ та САП офіційно оголосили про викриття організованої злочинної групи у парламенті. П’ятеро чинних народних депутатів від монобільшості «Слуга народу» отримали підозри за ч. 4 ст. 368 КК України (отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі організованою групою).
Схема була проста й ефективна:
- Координатор (один із нардепів) надсилав у закритий чат WhatsApp номери законопроєктів і потрібний результат («за», «проти», «утриматися»).
- Депутати голосували за інструкцією.
- Після голосування — готівка: від 2 000 до 20 000 доларів США за одне рішення.
Підозрювані: Євгеній Пивоваров, Ігор Негулевський, Ольга Савченко, Юрій Кісєль та Михайло Лаба. Суд обрав їм застави від кількох мільйонів до 40 млн грн. НАБУ підкреслило: це була системна, ієрархічна схема з чітким розподілом ролей, включно зі службовими особами апарату Ради.
13 січня 2026 року, відразу після новорічних свят, НАБУ та САП завдали нового удару. Цього разу — по Юлії Тимошенко, голові фракції «Батьківщина». Їй вручили підозру за ч. 4 ст. 369 КК України (пропозиція неправомірної вигоди).
За даними слідства:
- Після викриття схеми в «Слузі народу» Тимошенко ініціювала переговори з народними депутатами з інших фракцій (не зі своєї).
- Мета — створити системний механізм регулярних виплат за лояльне голосування.
- Депутатам мали надходити вказівки щодо конкретних законопроєктів, іноді — щодо утримання або неучасті в голосуванні.
- Формат: «авансові» платежі, обговорювалися навіть щомісячні тарифи (НАБУ оприлюднило аудіозаписи, де чути, як жінка з голосом Тимошенко пропонує «десять за дві сесії» — 10 тисяч доларів).
Вночі 13 січня провели обшуки в офісі «Батьківщини». Вилучили готівку (включно з 40 тисячами доларів, які Тимошенко назвала «особистими заощадженнями»), телефони та документи. Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід — заставу (пізніше внесену).
Тимошенко все відкинула: «політичне замовлення», «фальсифікація записів», «репресії». Але НАБУ опублікувало аудіо, де чітко чути інструкції щодо голосувань і суми. Це не «одноразовий хабар» — це спроба створити паралельну «чорну касу» після того, як попередня в монобільшості провалилася.
Давид Арахамія — голова фракції «Слуга народу» та, по суті, ключова фігура монобільшості. Прямої підозри від НАБУ щодо нього в цій справі немає. Але суспільство та ЗМІ ставлять питання: як така система могла працювати у фракції, яку він очолює?
Арахамія неодноразово публічно коментував корупційні скандали всередині фракції (зокрема, справу Ганни Скороход у 2025-му, де він сам звинувачував колег у пропонуванні хабарів). Після викриття п’яти депутатів у грудні 2025-го він заявляв про «внутрішні перевірки». Однак схема працювала місяцями — з чатами в WhatsApp, регулярними виплатами та координатором всередині фракції.
Критики зазначають: Арахамія як фактичний «менеджер» монобільшості не міг не знати про системні платежі за голосування. Саме тому в інформаційному полі з’явилися запитання: чи був він лише «кришою», чи просто «не помічав»? НАБУ наразі не оголошувало йому підозри, але сама логіка справи (ієрархічна група всередині фракції) автоматично ставить питання до її керівництва. Особливо коли паралельно Тимошенко намагається купити тих самих депутатів, яких «Слуга» нібито контролює.
Усе це відбувається саме тоді, коли:
- Президент Зеленський доручає готувати план роботи Ради на «ще три роки війни».
- Людські та військові ресурси України на межі виснаження.
- Суспільство втомлене, а довіра до влади — на дні.
Хабарі за голосування — це не просто корупція. Це монетизація війни. Закони, які приймаються в Раді, стосуються бюджету, мобілізації, допомоги ЗСУ, закупівель, санкцій. Кожен «куплений» голос — це рішення, за яке хтось платить, а країна розплачується кров’ю і ресурсами.
Тимошенко намагалася побудувати свою систему саме після провалу схеми в «Слузі». Арахамія стоїть на чолі фракції, де ця схема процвітала. Два полюси одного й того самого явища: парламент як бізнес-проєкт.
НАБУ виконує свою роботу. Але поки підозри отримують лише «виконавці» та окремі лідери опозиції, а системні питання до керівництва монобільшості залишаються «на рівні чуток», — реальної зміни не буде.
Українці платять за цю війну найвищу ціну. А в кулуарах Ради продовжують ділити конверти. Час ставити питання прямо: скільки ще голосів мають продати, щоб хтось нарешті сказав «досить»?
Факти — від НАБУ та САП. Питання — до кожного, хто досі вірить у «чесну владу» під час війни.