Олексій Гончаренко оголосив справжній «поліцейський квест» на екс-голову СБУ Івана Баканова. «Поліція шукає Баканова, щоб забезпечити його присутність на засіданні ТСК 3 лютого. Давайте допоможемо. Якщо хтось бачив Баканова — дайте знати! Бо ми його дуже чекаєм», — написав нардеп від «Європейської Солідарності», який очолює Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з питань розслідування порушень у сфері оборони, антикорупційної політики та прав людини під час воєнного стану.
Ця заява — не просто черговий пост у соцмережах. Це публічне визнання системної кризи: навіть колишній голова однієї з найпотужніших спецслужб країни може просто зникнути з радарів влади, коли йому потрібно дати пояснення перед парламентом. У воєнний час, коли кожна гривня на ЗСУ на вагу золота, а корупція в оборонці прямо коштує людських життів, така ситуація виглядає не просто дивно — вона кричить про безкарність і вибірковість правосуддя.
Іван Баканов, призначений на посаду глави СБУ у 2019 році як близький друг дитинства президента Зеленського, залишив крісло у липні 2022-го на тлі гучних провалів: від «вагнергейт» до підозр у держзраді начальника кримського управління СБУ Олега Кулініча. Після звільнення Баканов не зник у невідомому напрямку — він залишився в Україні, відкрив ФОП, став адвокатом, а його син навіть продовжує кар’єру в самій СБУ. Але коли ТСК, створена наприкінці 2025 року саме для розкопування корупційних схем в оборонці та енергетиці, вирішила почути його версію подій — колишній «силовик №2» країни раптом стає «невидимим».
Гончаренко закликає громадян «допомогти поліції» знайти Баканова — це не просто іронія, це сарказм над системою, яка не може (чи не хоче?) примусити ключового свідка з’явитися на засідання. У країні, де сотні тисяч чоловіків отримують повістки, а тисячі — кримінальні справи за ухилення, колишній голова СБУ може ігнорувати виклик парламенту, і для цього потрібно публічно оголошувати «розшук у Facebook».
ТСК під головуванням Гончаренка вже заслуховувала керівників НАБУ, САП, Міноборони, Рахункової палати. Але коли черга доходить до людей з найближчого оточення влади 2019–2022 років — починаються проблеми з явкою. Це не випадковість. Це сигнал: система досі захищає «своїх», навіть коли йде мова про мільярди на фортифікації, які змило дощем, або про закупівлі, де ціни завищували в рази.
Замість того, щоб використовувати повноваження ТСК (включно з примусовим приводом за рішенням суду), влада та її колишні топи грають у гру «я не чув, я не бачив, мене немає». А Гончаренко змушений перетворювати серйозне розслідування на мем-кампанію в соцмережах.
3 лютого ми, можливо, так і не почуємо від Баканова відповіді на ключові питання: чому СБУ не змогла запобігти низці резонансних провалів на початку великої війни? Чи були системні проблеми в управлінні відомством? Чи дійсно корупція в оборонці почалася не вчора, а ще за часів, коли Баканов керував спецслужбою?
Поки що маємо лише черговий доказ: в Україні 2026 року навіть екс-глава СБУ може грати в хованки з парламентом і поліцією — і вигравати. А суспільство залишається спостерігачем цієї абсурдної вистави, де замість відповідальності — черговий пост у Telegram з проханням «допомогти знайти».