У час, коли Україна бореться за виживання на фронті та за прозорість влади всередині країни, Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) завдали удару по одному з найстаріших символів української політики — Юлії Тимошенко. 14 січня 2026 року лідерці фракції ВО “Батьківщина” офіційно вручили підозру за пропозицію неправомірної вигоди народним депутатам. І це не разовий “подарунок”, а ціла система: регулярні виплати наперед, вказівки через месенджери та мета — розвалити монобільшість у Верховній Раді.
НАБУ оприлюднило аудіозаписи, на яких голос, ідентичний голосу Тимошенко, пошепки обговорює “тарифи”: “Ми платимо десять за дві сесії, платимо передоплатою”. Йдеться, за даними слідства, про 10 тисяч доларів на місяць за “лояльність” — голосування “за” чи “проти” потрібних законопроєктів, утримання або навіть неучасть у сесіях. Депутатам мали надходити чіткі інструкції через Signal: підтримати чи “завалити” те чи інше рішення. Мета цинічна — “грохнути цю більшість”, як прямо каже голос на плівках.
Це не абстрактні звинувачення. Слідство пов’язує схему з кризою в парламенті після викриття у грудні 2025 року хабарів депутатам від “Слуги народу”. Тимошенко, за версією НАБУ, вирішила скористатися моментом і купити голоси з інших фракцій — зокрема, ймовірно, з монобільшості, щоб розхитати її зсередини. Обшуки в офісі “Батьківщини” тривали до ранку, а реакція була миттєвою: перша “щуряча втеча” — нардепка Людмила Буймістер, яка приєдналася до фракції лише влітку 2025-го, вже 14 січня написала заяву про вихід. Фракція “Батьківщина” скоротилася до 24 депутатів, і це, ймовірно, тільки початок.
Цікавий штрих: на оприлюднених плівках фігуранти розмовляють виключно російською мовою. У час повномасштабної війни, коли держава бореться за кожне слово української ідентичності, лідерка опозиційної фракції веде “ділові” переговори мовою агресора. Це не просто мовний вибір — це симптом глибшої проблеми: еліта, яка роками грає в свої ігри, ігноруючи реальність країни.
Тимошенко, звісно, все заперечує. Називає плівки “сфальсифікованими”, справу — “політичним замовленням” і обіцяє незалежну експертизу. Але голос на записах впізнає кожен українець, хто хоч раз чув її промови. Це вже не перша “плівкова” історія для “леді Ю” — згадати хоча б старі скандали чи паралелі з іншими справами НАБУ. Та цього разу докази свіжі, а контекст — парламентська криза, де кожне голосування може коштувати країні стабільності.
А тепер головне: ця справа — не просто про одну політикиню. Вона оголює гниль усієї системи. Якщо лідерка фракції намагається системно купувати голоси, то які рішення Верховної Ради за останні роки були чистими? Скільки законів про мобілізацію, бюджет, реформи приймалися не в інтересах народу, а за “передоплату”? Корупція в парламенті — це не новина, але коли вона стає системною, з регулярними “підписками” на лояльність, то вся легітимність Ради під питанням. Рішення, ухвалені в такій атмосфері, не служать Народові України — вони служать кишеням і політичним амбіціям.
Україна не може дозволити собі такий парламент у 2026 році. Поки солдати на фронті платять життям за незалежність, “еліта” в Раді торгує голосами за долари. Справа Тимошенко — це дзеркало: або ми нарешті очистимо систему, або корупція “грохне” не тільки більшість, а й всю державу. НАБУ зробило свій хід. Тепер черга за суспільством і судом — не дати перетворити це на черговий “політичний цирк”.