У політичному театрі абсурду, яким стала сучасна Україна, президент Володимир Зеленський зробив хід, гідний найкращих традицій закулісних інтриг. Призначивши Кирила Буданова, харизматичного шефа Головного управління розвідки (ГУР), новим головою Офісу президента, Зеленський не просто замінив скандального Андрія Єрмака, який пішов у відставку через корупційний скандал. Він фактично витіснив одного з найсерйозніших конкурентів з передвиборчого поля, де Буданов міг би стати справжньою загрозою для чинного глави держави. Це призначення, оголошене напередодні Нового року, виглядає як майстерний удар, спрямований на консолідацію влади в умовах, коли США наполягають на проведенні виборів, а війна з Росією все ще триває.
Кирило Буданов, 40-річний уродженець Києва, – це не просто чиновник у костюмі. Він – живий символ опору російській агресії. Випускник Одеського інституту сухопутних військ, Буданов розпочав кар’єру в спецназі ще у 2007 році. Під час війни на Донбасі у 2014-му він брав участь у ризикованих операціях, отримав важкі поранення, але вижив і продовжив службу. У 2020-му Зеленський особисто призначив його головою ГУР, де Буданов прославився сміливими акціями: від рейдів на Крим до операцій в Африці та навіть ліквідації високопоставлених російських офіцерів. Його репутація “аудиторського воїна” – поєднання інтелекту, хоробрості та стратегічного мислення – зробила його улюбленцем громадськості. Буданов навіть знайшов час на курс з бізнес-стратегії посеред війни, що додає йому образу сучасного лідера, готового до післявоєнної відбудови.
Але тепер, очоливши Офіс президента – ключовий орган, який контролює щоденну політику, призначення та навіть корупційні схеми, – Буданов стає “людиною Зеленського”. Це не просто підвищення: це пастка. Як зазначають аналітики, така посада автоматично асоціює його з усіма провалами влади, від економічних проблем до корупційних скандалів, які змусили піти Єрмака. Замість незалежного героя, Буданов перетворюється на виконавця волі президента, що неминуче еродуватиме його рейтинг. “Спікери в Африці, ‘кава в Криму’ чи сумнівні оборонні закупівлі – все це тепер на ньому”, – шепочуться в кулуарах, згадуючи минулі операції ГУР, які не завжди були успішними.
Ще місяць тому соціологічні опитування малювали зовсім іншу картину. Згідно з даними SOCIS від грудня 2025 року, у першому турі потенційних президентських виборів Зеленський лідирував з 30,6% підтримки. Але в другому турі його чекала катастрофа: проти Валерія Залужного, колишнього головнокомандувача ЗСУ та нинішнього посла у Великій Британії, Зеленський програвав з рахунком 26% проти 43%. А Буданов? В альтернативних сценаріях опитувань він йшов нога в ногу з Зеленським – 33% на 33%, що робило його серйозним гравцем. Інші дослідження, як від KIIS чи Euronews, підтверджували: Залужний і Буданов – це “військові зірки”, яких українці бачать як альтернативу втомленому від війни президенту.
Ці цифри не випадкові. Війна, яка триває вже майже чотири роки, виснажила суспільство. Зеленський, попри початкову популярність, асоціюється з корупцією в оточенні, провалами в мобілізації та залежністю від західної допомоги. Залужний, звільнений Зеленським у 2024-му через “розбіжності”, став символом незалежності, а Буданов – втіленням ефективної розвідки. “Якщо вибори відбудуться, як того вимагає Трамп, то Зеленський ризикує поразкою”, – зазначає опитування Adnkronos. США, під тиском нової адміністрації Трампа, наполягають на виборах, аргументуючи, що Київ “використовує війну, щоб уникнути голосування”.
Призначення Буданова – це не просто кадровий крок. Це частина ширшої стратегії, яку міг розробити та втілити Андрій Єрмак. Зеленський доручив новому голові ОП оновити стратегію оборони та розвитку держави, а також представити кандидатуру на посаду секретаря РНБО. Але за кулісами це виглядає як спроба нейтралізувати потенційних суперників на передвиборчих перегонах. Буданов, прийнявши пропозицію Зеленського, тепер він пов’язаний з Банковою – його незалежний імідж тане, як сніг у січні. “Це anointing, а не підвищення”, – пише західна аналітикиня Луїза Менш, натякаючи, що Зеленський готується до відходу, але хоче контролювати наступника.
На тлі цього українці, США та європейські партнери спостерігають за “великим ресетом”, а чи це “ресет”? Чи чергові розклади Єрмака та Зеленського. Єрмак пішов через корупцію, Буданов приходить як “воєнний менеджер”, а на чолі ГУР стає Олег Іващенко, колишній голова Служби зовнішньої розвідки та як зазначають деякі ЗМІ 100% людина Єрмака. Це сигнал: Київ переходить від дипломатії до посилення безпеки, але з акцентом на лояльність. Критики бачать у цьому ознаки авторитаризму – Зеленський “розчищає поле”, як у класичних автократіях.
У соціальних мережах, таких як X (колишній Twitter), новина викликала бурю. “Буданов – новий голова ОП, Зеленський підписав указ”, – пише один користувач, а інший додає: “Спікери в Африці чи оборонні покупки – тепер на ньому”. Дехто спекулює про “політичну боротьбу” та спроби ОП контролювати силовий блок.
Якщо вибори, які США активно просувають, таки відбудуться у 2026-му, то Зеленський, здається, готовий до них – з розчищеним полем і лояльними кадрами. Але чи виграє від цього Україна? Буданов, талановитий розвідник, ризикує втратити ауру героя, перетворившись на бюрократа. Залужний лишається в грі, але чи вистачить йому сил проти машини Банкової? Поки війна триває, а Трамп вимагає “миру”, Зеленський грає в шахи з власним народом. Чи це геніальна стратегія, чи відчайдушний гамбіт – покаже час. Але одне ясно: в українській політиці героїв не шкодують, їх використовують.