У той час, коли Європа мала б демонструвати єдність перед обличчям російської агресії, внутрішні чвари та політичний прагматизм лідерів розбивають ілюзії про “залізну солідарність”. Німецький канцлер Фрідріх Мерц, який агресивно просував ідею конфіскації заморожених російських активів для фінансування України, зазнав нищівної поразки на саміті ЄС у Брюсселі 18–19 грудня 2025 року. Ключовими “вбивцями” його плану стали президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, які в останній момент відмовилися підтримати ризиковану схему. Це не просто тактичний провал — це симптом глибокої кризи європейського лідерства, де амбіції Берліна стикаються з реаліями Парижа та Риму.
Мерц, який прийшов до влади з гаслами рішучості та повернення Німеччини на геополітичну арену, зробив конфіскацію російських активів (близько 210 млрд євро, здебільшого в Euroclear у Бельгії) своїм особистим проектом. Він називав це “єдиним варіантом” для підтримки Києва, “репараційним кредитом”, який мав би змусити Путіна “зрозуміти, що війна не окупається”. Берлін лобіював ідею місяцями, намагаючись переконати скептиків, включаючи Бельгію, яка боялася судових позовів від Росії та втрати репутації як фінансового хабу. Мерц навіть особисто літав до Брюсселя, щоб тиснути на бельгійського прем’єра Барта Де Вевера.
Але в критичний момент союзники відвернулися. Макрон, друг Зеленського, який раніше публічно уникав чіткої позиції, несподівано приєднався до табору противників. За даними Financial Times, посилаючись на високопоставленого дипломата ЄС, “Макрон зрадив Мерца, і він знає, що за це доведеться заплатити”. Французький президент, послаблений внутрішніми проблемами — високим боргом, політичною нестабільністю та падінням рейтингу — просто не міг ризикувати. Він “сховався за спиною” Мелоні, яка стала справжньою “вбивцею плану”. Італійська прем’єрка, прагматик з репутацією жорсткої переговорниці, відкрито виступила проти, змінивши “настрій” у залі переговорів. Politico називає її “сірим кардиналом” саміту, яка не лише поховала ідею з активами, а й торпедувала інші проекти Мерца, як угоду Mercosur.
Результат: замість конфіскації ЄС погодив безвідсотковий кредит Україні на 90 млрд євро з власного бюджету — компроміс, який Мерц намагається видати за перемогу (“ми просто змінили таймлайн”), але який насправді є капітуляцією. Активи Росії залишаються замороженими, але не конфіскованими, а двері для їх використання в майбутньому як “репарацій” залишилися прочиненими — чиста косметика для порятунку обличчя Берліна та Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, яка теж постраждала від цього фіаско.
Ця поразка — не просто дипломатичний ляпас для Мерца. Вона оголює його ізоляцію в Європі. Berliner Zeitung пише, що канцлер “опинився в ізоляції через позицію щодо російських активів”. Вдома його критикують за надмірну агресивність: ультраправі з AfD набирають очки, звинувачуючи в “військовому авантюризмі”, а опоненти — в некомпетентності. Мерц, який обіцяв “повернути Німеччину на міжнародну арену”, тепер виглядає як “збитий пілот” (за висловом деяких аналітиків). Його політичний капітал, накопичений після перемоги на виборах, тануть: спроба грати в “жорсткого лідера” обернулася приниженням від “слабкого” Макрона та “прагматичної” Мелоні.
Ба більше, цей інцидент підкреслює занепад франко-німецького “двигуна” ЄС. Колись Париж і Берлін диктували порядок денний, а тепер Франція зволікає, Німеччина форсує ризики, а Італія диктує умови. Європа показала світу: вона здатна на компроміси, але не на рішучі кроки, які могли б справді змінити розрахунки Кремля. Поки лідери грають у внутрішні ігри, Україна чекає реальної допомоги, а Росія сміється з чергового “європейського єдності”.
Мерц повернувся до Берліна з порожніми руками. Чи витримає його рейтинг такий удар? Чи зрозуміють європейські лідери, що їхні чвари тільки грають на руку агресору? Питання відкрите. Але одне ясно: амбіції одного канцлера не замінять справжньої солідарності. Європа знову обрала шлях найменшого опору — і заплатить за це пізніше.