Ще нещодавно, у розпал воєнного стану, президент України Володимир Зеленський, голова Офісу президента Андрій Єрмак та спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук хором переконували суспільство: вибори неможливі. Цей наратив, як вірус, поширювався через підконтрольні владі ЗМІ, телеграм-канали, блогерів та депутатів від “Слуги народу”. Мільйони гривень з бюджету — кошти, які могли б піти на дрони чи озброєння для ЗСУ, — витрачалися на цю пропаганду. “Війна, воєнний стан, Конституція на паузі”, — лунало з усіх екранів, ніби мантру повторювали, аби вкласти в голови українців: забудьте про вибори до перемоги.
Але ось диво: через тиждень після чергового нагадування від президента США Дональда Трампа про “відсутність демократії” в Україні, Зеленський раптом “прозрів”. Трамп, у своїй типово прямолінійній манері, заявив: “Це демократія, а вони не голосували вже давно. Зеленський має бути реалістом”. І ось, той самий президент, який ще вчора стверджував про неможливість виборів, дає особисте доручення Верховній Раді підготувати необхідні рішення. Парламент, який кричав про ризики та конституційні бар’єри, тепер поспіхом проводить засідання і вже має проекти законів. Зеленський навіть уточнив: вибори можливі за 60-90 днів, якщо союзники забезпечать безпеку.
Дивно? Смішно? Ні, страшно. Виходить, вся ця кампанія з “неможливо” була банальною маніпуляцією? Суспільству розповідали казки про війну як перешкоду, а коли надійшла вказівка з Вашингтона, влада миттю “схаменулася”. Конституція, яка нібито “на паузі”, раптом ожила — але тільки під тиском Трампа, який неодноразово критикував Зеленського за “утримання влади без виборів”. Термін президента формально закінчився ще в травні 2024 року, але воєнний стан дозволяв ігнорувати це. Тепер же, коли Трамп нагадав про демократію, Київ готовий переписати закони під себе — чи то під зовнішній тиск?
А що з ризиками для українців? Ще недавно влада лякала: голосування під обстрілами — це небезпека для життя, ракети над урнами, неможливість забезпечити справедливість у прифронтових регіонах. Тепер ці аргументи забуті. Зеленський пропонує проводити вибори, якщо буде “компонент безпеки” від США та Європи, — але хто гарантує, що Росія не скористається моментом для ескалації? Чи не стане це черговою жертвою цивільних на вівтарі політичних амбіцій? Адже, як зазначають експерти, вибори під час війни — це не лише логістичний виклик, а й ризик маніпуляцій, особливо коли Трамп і Путін можуть втрутитися, як натякають деякі аналітики.
Страшно стає, коли розумієш: влада не просто бреше, а системно маніпулює. Блогери, журналісти, політики — всі, хто “годується з рук” Офісу президента, — поширювали наратив про “неможливість”, а тепер мовчать про раптову “можливість”. Це не про демократію, а про залежність: від зовнішніх гравців, як Трамп, який бачить Україну як поле для своїх угод з Росією. Зеленський відкидає звинувачення в узурпації влади, але факти говорять самі за себе — зміна позиції відбулася саме після дзвінків з Білого дому.
Виходить, так теж можна було? Чому не раніше, коли суспільство вимагало прозорості? Чому не інвестували в дрони замість пропаганди? Відповідь проста: влада ставить Конституцію “на паузу” за власним бажанням, переписує закони під момент, і виконує вказівки не від народу, а від іноземних лідерів. А ми, пересічні українці, стаємо заручниками цієї гри — де брехня від ЗМІ, політиків і самого президента стає нормою. Якщо демократія залежить від настрою Трампа, то чи є вона взагалі? Час вимагати не лише виборів, а й відповідальності за маніпуляції. Бо інакше війна стане вічним виправданням для всього.