Україна знову стрясає гучний корупційний скандал, який торкнувся найближчого оточення президента Володимира Зеленського. Масштабні обшуки НАБУ та САП в енергетичному секторі, плівки з розмовами про “відкати” та схеми, де фігурують давні соратники глави держави, – все це могло б стати каталізатором для очищення влади. Але замість цього ми спостерігаємо класичний сценарій: “незалежні” журналісти, блогери та телеграм-канали, які позиціонують себе як оплот правди, раптом починають просувати наративи Банкової. НАБУ і САП, які викривають тотальну корупцію, раптом перетворюються на “інструмент гібридної війни Росії”. Це не просто маніпуляція – це систематичне руйнування довіри до антикорупційних органів і, зрештою, до самої української журналістики.
Все почалося 10 листопада 2025 року, коли НАБУ та САП провели понад 70 обшуків у рамках операції “Мідас”. Під прицілом – високопосадовці та бізнесмени, пов’язані з енергетикою та оборонним сектором. Ключова фігура: Тимур Міндіч, давній друг Зеленського, співвласник “Студії Квартал-95” і один з тих, хто супроводжував президента від часів передвиборчої кампанії. На оприлюднених НАБУ плівках Міндіча та інших фігурантів – відверті розмови про корупційні схеми: “відкати” від контрагентів “Енергоатома” у розмірі 10-15% від вартості угод, відмивання мільйонів доларів, обговорення урядових призначень і навіть будівництва розкішних маєтків для соратників, як-от Олексія Чернишова.
Серед підозрюваних – семеро осіб, включно з радниками міністрів і топ-чиновниками. Згадуються імена Германа Галущенка (ексміністра енергетики, нині міністр юстиції) та Світлани Гринчук (міністр енергетики), які вже подали у відставку. Схеми торкалися не лише енергетики, а й дотичних сфер, включаючи оборону: незаконне збагачення на тлі війни, коли кожна гривня мала йти на фронт, а не в кишені “своїх”. Лабораторні тести та документи НАБУ фіксують легалізацію понад 5 мільйонів доларів. І хоча прямих доказів причетності самого Зеленського ще немає, плівки натякають на тісний зв’язок: розмови про “покриття” від найвищого рівня, де без “зеленого світла” такі схеми не крутилися б роками.
Цей скандал – не перше “подих на скроні” для Банкової. Пригадайте справи з “Укроборонпромом” чи закупівлями для ЗСУ, де близькі до президента фірми отримували контракти за завищеними цінами. Але цього разу масштаб інший: енергетика – критична галузь, яка тримає країну на плаву під час блекаутів від російських ударів. Корупція тут не просто крадіжка – це саботаж оборони, бо гроші на генератори та трансформатори осідають в офшорах.
Реакція влади передбачувана: замість самокритики – контратака через лояльні медіа. “Незалежні” телеграм-канали, популярні блогери та деякі ЗМІ, які ще вчора критикували опозицію, раптом заспівали хором: обшуки НАБУ – це “подарунок Путіну”, затримання – “елемент гібридної війни”. Мовляв, викриваючи корупцію в оточенні Зеленського, антикорупціонери грають на руку агресору, бо “послаблюють єдність”. Зрозуміло, чому: Банкова давно використовує цей трюк. Коли хтось заважає “ефективному менеджменту” (читай: крадіжкам), його одразу записують у “русню” чи “агентів Кремля”.
Яскравий приклад – реакція на плівки Міндіча. Після їх оприлюднення українці заворушилися: заклики до Майдану, протести проти безкарності еліт. Але що ми побачили? На Майдані Незалежності миттєво з’явилися “експерти” з Банкової: блогери, які живуть на грантах від офісів президента, телеграм-канали з аудиторією в мільйони. Вони одностайно: “Зібрані проплачені, агенти Москви”. Ті ж самі, хто ще недавно мовчав про скандали в МВС чи МО, раптом стали патріотами.
Але подвійні стандарти вражають. Нещодавно на тому ж Майдані збиралися рідні українських бійців, полонених росіянами: вимагали обмінів, нагадували про забутих героїв. Тоді лояльні ЗМІ не кричали “агенти Кремля” – навпаки, хвалили “громадянську позицію”. Під КМДА протестували пересічні Кияни, військові чи волонтери – і знову тиша від “незалежних”. Лише коли торкається корупції на Банковій, натовп стає “п’ятою колоною”, або “агентами кремляч”. Це не журналістика – це пропаганда, де правда підпорядкована “методичкам”.
Іронія в тому, що саме тотальна корупція в кабінетах чиновників і оточенні Зеленського годує російську пропаганду. Кожна плівка, кожен “відкат” – це інформаційний боєприпас для Кремля: “Дивіться, Україна краде сама в себе!” Скандали дають Путіну аргументи для ескалації гібридної війни, підривають довіру союзників. G7 уже відреагували: посли привітали розслідування НАБУ, наголосивши, що боротьба з корупцією – ключ до перемоги. А Банкова? Замість реформ – кадрові ротації, де звільняють “стрілочників”, а не розбирають систему.
Корупція вбиває Україну зсередини: менше зброї на фронті, слабша енергомережа, демотивація суспільства. За даними експертів, щорічні втрати від схем сягають мільярдів доларів – сума, яка могла б купити тисячі дронів чи укриттів. І прикро, що скандали повторюються: люди з оточення Зеленського – від Шефіра до Міндіча – постійно в епіцентрі, але відповідальності уникають. Суспільство бачить: влада не змінюється, лише маскує.
Найгірше – деградація медіа. Ті, хто мав би розслідувати, тепер виконують “завдання Банкової”: просувають наративи, які дискредитують НАБУ. Телеграм-канали з мільйонними підписниками, блогери з “патріотичними” аватарками, ЗМІ, що отримують держфінансування, – всі вони знищують залишки довіри. Суспільство вже не вірить прес-конференціям чи “ексклюзивним” інтерв’ю: опитування показують, рівень довіри до журналістів нижче 20%. Кожен скандал лише поглиблює прірву.
Ці “журналісти” не просто помиляються – вони свідомо обирають владу проти правди. Замість питань до Міндіча чи Зеленського – атаки на детективів. Результат: українська журналістика перетворюється на придаток ОП, де свобода слова – для лояльних.
Скандал з оточенням Зеленського – не “російська провокація”, а дзеркало системи, де корупція процвітає під прикриттям війни. Замість ярликів “агентам” НАБУ владі варто подивитися в себе: скільки ще “друзів” доведеться відсторонити? А журналістам – згадати етику: розслідувати, а не захищати. Інакше Україна втратить не лише гроші, а й шанс на перемогу. Суспільство чекає не наративів, а дій. Чи почує Банкова? Чи продовжить грати в “єдність” за рахунок істини? Час покаже, але довіра вже на нулі.
Малюнок: Володимир СОЛОНЬКА.