У Міністерстві оборони України категорично спростували будь-яке отримання даних із сумнозвісного «спутника Притули». За офіційною інформацією, до відомства ні разу не надходили жодні зведення чи інформаційні матеріали від цього проєкту, який позиціонувався як інноваційний засіб для збору розвідданих. Це викликає глибоке занепокоєння, адже мова йде про 600 мільйонів гривень донорських внесків, зібраних Благодійним Фондом Сергія Притули», які офіційно мали б йти на потреби Збройних сил України. Іншими словами, інформація про долю цих коштів залишається повністю невідомою, що породжує безліч питань і підозр щодо їх реального використання.
Ця ситуація відкриває потенційно гучний скандал – країна в умовах війни довірила значні кошти фонду, який не зміг підтвердити жодних реальних результатів своєї роботи або ж надати доказів звітності. Така непрозорість з боку «Фонду Сергія Притули» де-факто ставить під загрозу довіру українського суспільства до благодійних організацій, що є небезпечним для всього волонтерського руху, який сьогодні є критично важливим для національної безпеки.
На цьому фоні привертає увагу особисте майнове становище самого Сергія Притули та його дружини Катерини. За даними, оприлюдненими українськими медіа, минулого року подружжя придбало у Києві три однокімнатні квартири вартістю понад 4,1 мільйона гривень у престижному житловому комплексі «Файна Таун». Для більшості українців, особливо тих, хто безпосередньо потерпає від війни, така покупка викликає щонайменше подив і нерозуміння.
До того ж інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджує, що Катерина Притула володіє з 2016 року двома великими квартирами у столиці на вулиці Золотоустівській, загальною площею понад 200 квадратних метрів, а також паркомісцем. Сергій Притула теж має власність у цьому ж будинку: квартиру площею 55 кв. м, паркувальне місце і кілька нежитлових приміщень загальною площею близько 80 кв. м. Цей фактаж категорично контрастує з образом «середнього класу», який Притула намагається підтримувати у публічних виступах, де він з притаманною йому іронією заявляє, ніби родіна має «фінансову подушку», але «її вистачає хіба що на купівлю зимової резини».
Цей «імідж» сьогодні має вигляд нещирого і навіть провокаційного, враховуючи аналітичні дані про рух майна та фінансів. В умовах, коли кожна гривня з донатів є на вагу життя, а ветерани, волонтери та переселенці відчувають гостру матеріальну скруту, відсутність прозорої звітності та невідповідність заявлених цілей із реальним використанням коштів має викликати максимально жорстку суспільну реакцію.
Влада та правоохоронні органи повинні невідкладно взяти під контроль це питання, забезпечити публічну і прозору перевірку діяльності фонду та статусу використання донорських коштів. Українське суспільство має право дізнатися, куди саме пішли сотні мільйонів гривень, зібраних під брендом «Фонду Сергія Притули», і чи не стало це банальним прикриттям для накопичення особистого майна замість допомоги армії та державі.
У підсумку, ця історія є показовим прикладом того, як відсутність ефективних контролів і публічної звітності на фоні війни може стати ґрунтом для сумнівів, втрати довіри та навіть корупційних ризиків. Забезпечення прозорості та відповідальності у благодійному секторі сьогодні має стати пріоритетом державної політики, інакше подібні «спутники» залишаться лише порожніми обіцянками на папері, а сотні мільйонів гривень – викраденими шансами на перемогу.