У вересні 2025 року український уряд ухвалив рішення, яке змусило суспільство згадати одну з найгучніших корупційних афер часів президентства Віктора Януковича. Постанова Кабінету Міністрів України №1114 від 10 вересня підтвердила державну гарантію за кредитом у розмірі $1,5 млрд, отриманим від Експортно-імпортного банку Китаю (Ексімбанку) ще у 2012 році. Ці кошти, призначені для розвитку аграрного сектору, зникли в лабіринтах офшорних схем, а тепер їх повернення лягає на плечі державного бюджету. Згідно з постановою, реструктуризація боргу передбачає відстрочку погашення основної суми та відсотків, а також капіталізацію нарахувань, що фактично означає виплату Китаю з кишень платників податків – включно з відсотками, які накопичилися за понад 12 років.
Ця новина набула особливого резонансу через фігуру Роберта Бровді – нинішнього майора Збройних Сил України, командувача Сил безпілотних систем та Героя України. За даними журналіста Володимира Бойка, опублікованими в його Telegram-каналі та Facebook, саме Бровді, як топ-менеджер Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ), був ключовим учасником схеми, яка призвела до зникнення цих коштів. Бровді, відомий під позивним “Мадяр”, сьогодні є символом героїзму на фронті, але його минуле в бізнесі, пов’язане з одіозними фігурами епохи Януковича, викликає запитання про те, як корупційні тіні впливають на сучасну Україну.
Історія бере початок у 2012 році, коли Україна, прагнучи розвивати аграрний експорт, уклала угоду з Китаєм. ДПЗКУ отримала кредит на $1,5 млрд під державну гарантію для закупівлі зерна в українських фермерів та його постачання до КНР. Офіційна мета – зміцнення харчової безпеки Китаю та підтримка українського агросектору. Однак, як з’ясувалося пізніше, реальність була далека від заявлених планів.
Роберт Бровді, на той час перший заступник голови правління ДПЗКУ та колишній директор ТОВ “Хліб Інвестбуд” – компанії, яку ЗМІ пов’язували з екс-нардепом Юрієм Іванющенком (відомим як “Юра Єнакіївський”), – відіграв ключову роль у реалізації проекту. Згідно з розслідуваннями, зерно закуповувалося, але замість відправки до Китаю продавалося через офшорні компанії на Кіпрі та в інших юрисдикціях. Виручені кошти осідали в кишенях Іванющенка та його оточення, включаючи Бровді. За даними журналістів, ДПЗКУ поставила Китаю лише частину обіцяного – близько $153 млн у продукції, а решта пішла на ринки Сирії, Ефіопії, Ірану та інших країн через посередників, таких як швейцарська Grain Trading Group, пов’язана з бізнес-партнерами Бровді.
Ця схема не залишилася непоміченою. У 2014 році, після Революції Гідності, скандал вибухнув у ЗМІ. 26 лютого видання “Цензор.нет” опублікувало статтю головного редактора Юрія Бутусова, де Бровді називався “легендою тіньових схем та відмивання в особливо великих розмірах”. Статтю згодом видалили з сайту “Цензор.нет”, але її передрук зберігся на порталі “Закарпаття онлайн” (zakarpattya.net.ua), де описуються деталі афери та наводиться фото Бровді без бороди – символу його нинішнього військового іміджу. Бутусов звинувачував Бровді в тому, що кредитні кошти використовувалися не за призначенням, а для особистого збагачення.
У березні 2014 року Генеральна прокуратура України (ГПУ) розпочала досудове розслідування за фактом розкрадання $1,5 млрд. Журналіст Володимир Бойко був допитаний як свідок у цій справі. Однак, після призначення Юрія Луценка генпрокурором у 2016 році, провадження закрили. Бойко припускає, що це могло бути пов’язано з особистими зв’язками: Луценко згодом став “бойовим побратимом” Бровді на фронті. За оцінками ужгородських журналістів, статки Бровді сягають $50 млн, включаючи телеканал в Ужгороді та колекцію мистецтва, що викликає запитання про джерела цих коштів.
Бровді заперечував звинувачення, стверджуючи, що це політичні атаки. У 2014 році його звільнили з ДПЗКУ, але кримінальна справа не дійшла до суду.
Роберт Йосипович Бровді – уродженець Закарпаття, який зробив кар’єру в аграрному бізнесі за часів Януковича. Пов’язаний з “Хліб Інвестбуд” – компанією, яку називали “корупційним монстром” через монополію на зерновому ринку. Після скандалу Бровді пішов у тінь, але з початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році він став волонтером, а згодом – військовим. Підрозділ “Птахи Мадяра” відомий ефективним використанням дронів на фронті. У 2023 році Бровді нагородили орденом “Золота Зірка” та званням Героя України. Сьогодні він командує Силами безпілотних систем ЗСУ, а його біографія – від “тіньового менеджера” до національного героя – стала предметом дискусій.
Новина про постанову викликала хвилю обурення в соцмережах. У X (колишній Twitter) користувачі репостять текст Бойка, називаючи ситуацію “зрадою” та вимагаючи розслідування. Деякі пов’язують це з ширшим контекстом відносин з Китаєм, який дедалі тісніше співпрацює з Росією. Критики зазначають, що Україна повертає вкрадене, тоді як фігуранти афери залишаються безкарними.
Постанова №1114 – не просто фінансовий документ, а нагадування про системні проблеми корупції в Україні. $1,5 млрд плюс відсотки – це мільярди гривень, які могли б піти на оборону чи соціальні потреби. Історія Бровді ілюструє, як минулі схеми впливають на сьогодення: герої фронту можуть мати складне минуле, але суспільство вимагає прозорості. Чи поновить ГПУ розслідування? Чи відреагує влада на суспільний резонанс? Ці запитання залишаються відкритими, а скандал з китайським кредитом – уроком для майбутнього.