2 вересня 2025 року президент України Володимир Зеленський підписав скандальний законопроєкт №13157, відомий як «соєві правки», після 44-денної паузи, що лише підігріла суспільний резонанс. Цей документ, який запроваджує 10% експортне мито на сою та ріпак, викликав бурю емоцій: від бійок у Верховній Раді до протестів аграріїв і занепокоєння американських компаній. Чому олігархи радіють, чому експорт зупинився, і чи справді Україні варто чекати «помсти» від США? Народний депутат Ярослав Железняк на своєму каналі «Залізний нардеп» розкриває деталі цього контроверсійного рішення, а ми розбираємо, що стоїть за кулісами.
Законопроєкт №13157, офіційно присвячений «інтегрованому запобіганню та контролю промислового забруднення», став ширмою для введення 10% експортного мита на насіння сої та ріпаку для трейдерів. Це мито діятиме до 2030 року, після чого поступово знижуватиметься до 5%. Важливо: мито не стосується виробників чи аграрних кооперативів, які експортують продукцію безпосередньо. Крім того, документ передбачає створення Державного фонду підтримки сільськогосподарських виробників, який фінансуватиметься коштом надходжень від цього мита.
На перший погляд, ідея здається благородною: стимулювати переробку сировини в Україні, підвищувати додану вартість і боротися з «сірим» експортом, через який країна втрачає валютну виручку. За даними нардепа Мар’яна Заблоцького, за останній рік через схеми з експортом сої було виведено $341 млн. Але за гучними гаслами ховається інша реальність: закон може збагатити великих переробників, пов’язаних з олігархами, коштом дрібних фермерів і національних інтересів.
Шлях «соєвих правок» до підпису Зеленського був тернистим і навіть кривавим. Ще в червні 2025 року Верховна Рада відхилила аналогічні пропозиції в законопроєкті №13134, але їх підступно «перепакували» в №13157, що стосувався зовсім іншої теми. 16 липня, під час розгляду, у парламенті спалахнула сутичка між нардепами Олексієм Гончаренком і головою податкового комітету Данилом Гетманцевим. Гончаренко звинуватив колег у лобіюванні інтересів олігархів, а трибуна Ради на мить перетворилася на ринг.
Три постанови про скасування правок, подані Дмитром Разумковим, Іванною Климпуш-Цинцадзе та Олексієм Гончаренком, не набрали потрібної кількості голосів. Це лише підкреслило, наскільки потужним було лобі за цими змінами. За словами співавтора правок, нардепа Дмитра Кисилевського, мито дозволить наростити експорт переробленої продукції: у чотири рази – ріпакової олії, у три рази – ріпакового шроту, на 50% – соєвої олії та вдвічі – соєвого шроту. Але критики, зокрема аграрні асоціації, називають це «грабунком фермерів» на користь великих переробних компаній.
Аграрний експерт Олег Нів’євський із Київської школи економіки стверджує, що виграші від мита для переробників і бюджету не перекриють втрат дрібних і середніх фермерів. Закон фактично знижує закупівельні ціни на сою та ріпак, адже трейдери, які тепер платитимуть 10% мито, перекладуть ці витрати на виробників. Це особливо боляче для малих аграріїв, які не мають ресурсів для самостійного експорту. За оцінками, втрати для держави можуть сягати від 280 до 670 млн грн через скорочення експорту.
Хто ж святкує? За інформацією «АгроПоліт», за правками стоїть депутатська група, пов’язана з агрохолдингом Kernel, що належить олігарху Андрію Веревському. Великі переробні заводи, які контролюють олігархи, отримають доступ до дешевшої сировини, адже фермери, змушені продавати сою та ріпак за зниженими цінами, не матимуть іншого виходу. Водночас трейдери, які забезпечували вихід дрібних виробників на міжнародні ринки, опиняються під ударом. Аграрні асоціації попереджають: це не лише дискримінує малий бізнес, а й порушує Угоду про асоціацію з ЄС, де експортні мита є винятком, а не правилом.
З 4 вересня, коли закон набув чинності, відвантаження сої та ріпаку з українських портів фактично зупинилися. За даними Delo.ua, аграрії б’ють на сполох: ринок відреагував на мито падінням гривневих цін на 5–10%, залежно від регіону. Дрібні фермери, які покладалися на трейдерів, втрачають доходи, адже не можуть самостійно експортувати продукцію до ЄС чи інших ринків. Європейська Бізнес Асоціація ще до підписання закону закликала владу уникати обмежень, наголошуючи, що соя та ріпак – високорентабельні культури, які забезпечують доходи десяткам тисяч виробників.
Зупинка експорту загрожує не лише фермерам, а й економіці загалом. У січні–червні 2025 року експорт агропродукції приніс Україні $11,3 млрд, але це на 9% менше, ніж торік. Нові мита можуть ще більше погіршити ситуацію, скоротивши валютну виручку в умовах війни.
Чому американські компанії виступали проти «соєвих правок»? США – один із ключових ринків для української агропродукції, а також важливий партнер у підтримці України. Великі американські трейдери, такі як Cargill чи Bunge, активно працюють на українському ринку, купуючи сою та ріпак через посередників. Нове мито ускладнює їхню роботу, адже додаткові витрати знижують конкурентоспроможність української продукції. Це може призвести до скорочення експорту до США, що послабить економічні зв’язки між країнами.
Чи буде «помста»? Поки що немає прямих доказів, що США готують конкретні санкції чи торгівельні обмеження. Однак у коментарях на каналі «Залізний нардеп» Ярослав Железняк натякає на можливі дипломатичні наслідки, адже мито суперечить принципам вільної торгівлі, які активно просувають західні партнери України. У контексті війни, коли Україна залежить від фінансової та військової підтримки США, такі кроки можуть викликати напругу. Наприклад, американські компанії можуть лобіювати обмеження на імпорт української агропродукції або переглянути умови співпраці.
Підписання «соєвих правок» стало тріумфом для великих переробників, але ударом для дрібних фермерів і трейдерів. Закон, який мав би стимулювати переробку та наповнювати бюджет, ризикує підірвати конкурентоспроможність України на світовому ринку та погіршити відносини з міжнародними партнерами. Аграрії вже звертаються до уряду з вимогами скасувати мито, а аналітики прогнозують подальше падіння цін на сою та ріпак.
Ситуація з «соєвими правками» – це не лише економічне питання, а й тест на прозорість влади. Чи зможе Зеленський довести, що його рішення служать національним інтересам, а не інтересам олігархів? І чи готова Україна до можливих наслідків на міжнародній арені? Поки олігархи святкують, фермери та експортери готуються до нових викликів.