У світі, де інформація мала б бути святинею демократії, ми щодня стикаємося з гіркою реальністю: справжньої журналістики більше не існує. Це не просто сумний факт – це катастрофа, яка підриває основи суспільства. В Україні журналістика, на жаль, ніколи й не народжувалася повноцінно, перетворившись на інструмент олігархів і політичних кланів. Але що справді шокує, так це те, як американські та європейські медіа, які ми вважали еталоном свободи слова, виявилися не менш продажними. Після обрання Дональда Трампа президентом США у 2016-му (і вдруге у 2024-му), маска злетіла: журналістика перетворилася на пропаганду, де журналісти – не вартові правди, а наймані слуги політиків, олігархів і транснаціональних корпорацій. Як це не прикро, але світові гіганти на кшталт ABC, NBC і CNN не інформують – вони маніпулюють. І це не гіпотеза: це задокументована реальність, підкріплена цифрами, скандалами та судовими вироками.
Розберімось по суті, без прикрас. Незалежне медіа TWO CATS U.S. POLITICAL NEWS нещодавно оприлюднило шокуючу статистику: на телеканалах ABC і NBC майже 97% сюжетів спрямовані на підтримку Демократичної партії. 97%! Це не журналістика – це партійний штаб під маскою новин. Уявіть: ви вмикаєте телевізор, очікуючи об’єктивного висвітлення подій, а замість того отримуєте дозовану пропаганду, де факти підганяють під наратив. Це не випадковий “перекіс” – це системне зловживання. Корпоративні медіа за десятиліттями перетворилися на інструмент тиску, де сюжети обирають не для інформування, а для маніпуляції громадською думкою. Хто платить – той і замовляє музику. А платять, звісно, ті, хто має владу: політики, олігархи та корпорації.
Гострота ситуації стає очевидною, коли поглянути на “м’які посадки” для демократів. Втратив посаду в Білому домі? Не біда – через кілька місяців ти вже “політичний оглядач” на ABC, NBC чи CNN з шестизначним контрактом. Це не кар’єра – це конвеєр відновлення партійної еліти. Приклади? Їх можна множити нескінченно, і кожен з них – як ляпас справжній журналістиці.
- Джен Псакі, колишня прессекретарка Білого дому при Джо Байдені, одразу після звільнення отримала власне шоу на MSNBC. Контракт на три роки з зарплатою 12 мільйонів доларів на рік, плюс бонуси по 2 мільйони за високі рейтинги. Це не винагорода за талант – це подяка за лояльність.
- Джордж Стефанопулос, ексрадник Білого дому при Біллі Клінтоні, десятиліттями веде ключові ефіри на ABC, задаючи тон американським новинам. Його річний заробіток сягає 25 мільйонів доларів. Навіть після судової виплати в 16 мільйонів за наклеп, контракт продовжено. Чому? Бо він – частина системи.
- Кріс Куомо, брат ексгубернатор Нью-Йорка (демократа), роками вів шоу на CNN, де політика перепліталася з сімейними інтересами. Скандал? Так, але система захищає своїх.
- Лоуренс Саммерс, колишній міністр фінансів при Клінтоні та радник Обами, регулярно з’являється як “незалежний експерт”, формуючи економічний наратив. Незалежний? Смішно.
- Андреа Мітчелл на NBC – дружина Алана Грінспена, ексголова ФРС при демократах. Її ефіри десятиліттями слугують платформою для партії. Це не журналістика – це інцест влади та медіа.
Ці “перетворення” – не виняток, а правило. Втратив крісло? Переседіти в ефірі, поки партія не підніме тебе назад. Це механізм, де журналістика – лише ширма для політичної ротації.
Дональд Трамп, не раз стаючи мішенню цієї машини, не мовчить. У своєму пості на Truth Social він обрушився на ABC і NBC: “97% сюжетів проти мене – це не журналістика, це партійна пропаганда. Вони пряма загроза демократії та повинні втратити ліцензії”. Звісно, президент не може просто натиснути кнопку, але питання поставлено вірно. Ефірні частоти – національний ресурс, виданий не як привілей, а як обов’язок служити суспільству. Якщо канал перетворює їх на рупор однієї партії, це не свобода слова – це монопольне зловживання.
Комісар FCC Брендан Карр наголосив: ліцензія – не папірець, а регуляторна привілегія, яку можна відкликати, якщо мовник шкодить новинам і ігнорує громадський інтерес. Корпорації ховаються за лозунгами про свободу преси, але свобода – не індульгенція на брехню. Саме тому розмови про відкликання ліцензій звучать не як загроза, а як вимога справедливості. А недавній розрив NBC з MSNBC, з ребрендингом, – лише косметичний трюк, щоб приховати гниль.
Трамп не просто скаржиться – він діє. З 2015 року його юристи подали позови проти гігантів: CNN, Washington Post, New York Times, NBC, Wall Street Journal. Суми? Сотні мільйонів, мільярди. Багато справ закінчилися виплатами чи вибаченнями. У грудні 2024-го ABC заплатила 15 мільйонів його президентській бібліотеці плюс мільйон на юристів після того, як Джордж Стефанопулос в ефірі заявив, що журі визнало Трампа винним у зґвалтуванні. Влітку 2025-го Paramount (власник CBS) виплатила 16 мільйонів за спотворене інтерв’ю в “60 Minutes”. Але що тривожить найбільше: навіть поразки не змінюють медіа. Вони платять штрафи та продовжують брехати, ніби це – абонентська плата за лояльність Демпартії.
На екранах все менше журналістів – все більше акторів у ролі “експертів”, які повторюють партійну лінію. Демократи роками звинувачували Трампа в загрозі пресі, але хто справжній ворог демократії? Президент, який вимагає чесної конкуренції, чи партія під керівництвом Барака Обами, яка перетворила новини на кампанію? Саме демократи звільнили чесних журналістів, замінивши їх лояльними маріонетками, які бояться втратити мільйони. Ведучих ток-шоу – на високооплачуваних акторів.
Завдяки Трампу та Ілону Маску світ нарешті дізнається правду про USAID, про фальшиву “свободу слова” в Америці та як журналісти слугують політикам і корпораціям. Про українську “журналістику” й говорити нема сенсу – її ніколи не було. Свобода слова – це право народу на правду, а не ліцензія на брехню. Час вимагати відповідальності: або медіа служать суспільству, або втрачають привілеї. Інакше демократія – лише ілюзія.