Минуло два саміти щодо України — в Алясці та Вашингтоні. Але замість чітких відповідей ми отримали лише нові питання. Чи наближають ці зустрічі мир, чи лише затягують війну? Шеф-редактор німецького видання BILD Пауль Ронцхаймер аналізує чотири можливі сценарії розвитку подій, спираючись на заяви дипломатів, інсайдерів та експертів. Розгляньмо їх, додавши критичного погляду та глибини, щоб зрозуміти, куди рухається цей конфлікт і хто насправді визначає його траєкторію.
Сценарій 1: Війна Тягнеться Далі — Найімовірніший Результат
Українці не бачать світла в кінці тунелю. Радник президента України після самітів чітко заявив: «Ми не побачили жодної готовності Росії серйозно вести переговори. Що має змінитися?» Ця думка відображає настрої в Києві, де надії на швидке припинення війни розбиваються об реальність російської агресії. Європейські урядові джерела поділяють цей песимізм, вважаючи продовження війни найімовірнішим сценарієм. Росія не демонструє жодних ознак готовності до компромісу, а її війська продовжують повільне, але криваве просування на Донбасі.
Чому війна триває? Москва наполягає на повному контролі над Донбасом, ігноруючи будь-які пропозиції щодо деескалації. Українські оборонні укріплення, побудовані за роки війни, роблять швидку перемогу Росії малоймовірною. За оцінками, для повного захоплення Донбасу РФ знадобиться ще три-чотири роки та десятки тисяч жертв. Це не просто військовий глухий кут, а й політичний: Путін, схоже, розраховує, що Захід втомиться підтримувати Україну швидше, ніж Росія виснажить свої ресурси. Але чи готовий Захід піти на поступки, щоб уникнути цього сценарію? Поки що відповідь неясна.
Сценарій 2: Трамп як Архітектор Миру — Мрія чи Ілюзія?
Другий сценарій — Дональд Трамп домагається миру — виглядає як фантазія на тлі нинішньої реальності. Росія відкидає кожну ініціативу Трампа, наполягаючи на повному підкоренні Донбасу. Один із дипломатів ЄС сказав BILD: «Все, що ми чуємо від Росії, — це бажання завоювати Донбасс будь-якою ціною, навіть якщо це займе роки». Це не просто впертість — це стратегія. Путін бачить у тривалій війні спосіб виснажити Україну та її союзників, а також зміцнити свої позиції на переговорах.
Для миру потрібен компроміс, наприклад, заморожування конфлікту за нинішньою лінією фронту. Але Росія категорично проти, а Трамп, попри свою риторику про «великий прогрес», не зміг домогтися жодних поступок від Путіна на саміті в Алясці. Критики зазначають, що Трамп надто покладається на особисту харизму та угоди, недооцінюючи жорстку позицію Кремля. Чи здатен він знайти формулу, яка задовольнить і Київ, і Москву? Поки що це виглядає як дипломатична утопія, адже Путін отримав від саміту те, що хотів: увагу та статус, не зробивши жодного кроку до миру.
Сценарій 3: Санкційний Тиск — Чи Зважиться Трамп?
Третій сценарій — Трамп завдає удару по Росії через жорсткі санкції, зокрема вторинні, спрямовані проти країн, які купують російські нафту й газ. Це могло б серйозно вдарити по економіці РФ, адже нафтогазові доходи — її фінансова артерія. Інсайдер із оточення Трампа підтвердив BamS: «Санкції все ще можливі, якщо Путін відмовиться від переговорів». Проте європейські спостерігачі скептичні. Один дипломат зазначив: «Якби Трамп справді хотів санкцій, він би ввів їх одразу після відмови Путіна від зустрічі із Зеленським».
Чому Трамп вагається? Нові санкції матимуть наслідки не лише для Росії, а й для економіки США — від зростання цін на енергоносії до напруження з країнами, такими як Індія, які продовжують торгівлю з РФ. До того ж, Трамп неодноразово відступав від своїх погроз, що знижує довіру до його рішучості. Санкції могли б стати важелем тиску, але без чіткої стратегії вони залишаться лише риторикою. Поки що Білий дім обирає надію на діалог, а не економічний тиск, що дає Путіну простір для маневру.
Сценарій 4: Нова Зброя для України — Захід Піднімає Ставки
Останній сценарій — США та союзники надають Україні нове озброєння, наприклад, далекобійні ракети, оплачені іншими країнами НАТО. Політологиня Клаудія Майор пропонує радикальний підхід: «Захід міг би дати Україні крилаті ракети й сказати росіянам: кожні два тижні один із ваших заводів виходитиме з ладу, поки ви не погодитеся на перемир’я». Це могло б змінити баланс сил, змусивши Росію сісти за стіл переговорів.
Україна, зі свого боку, не стоїть на місці. Президент Володимир Зеленський анонсував нову ракету «Фламінго» з дальністю до 3000 км, яка, за його словами, може змінити хід війни. Масове виробництво може початися вже наприкінці 2025 або на початку 2026 року. Це сигнал Росії: Київ готовий ескалувати, якщо переговори не дадуть результату. Проте чи готовий Захід, зокрема США, піти на такий ризик? Нове озброєння може спровокувати Росію на ще жорсткішу відповідь, а внутрішня політика США — з фокусом Трампа на «Америку передусім» — робить цей сценарій малоймовірним без тиску європейських союзників.
Два саміти — в Алясці та Вашингтоні — показали, що світ стоїть на роздоріжжі. Війна триває, і Путін, здається, почувається комфортно у своєму становищі, отримавши від Трампа дипломатичну увагу без жодних поступок. Європейські лідери, попри риторику про «залізні гарантії» для України, не можуть змусити Росію зупинитися, а Трамп коливається між роллю миротворця та прагматика, який уникає економічних ризиків.
Чотири сценарії Ронцхаймера відображають не лише можливі траєкторії війни, а й глибшу проблему: Захід досі не має єдиної стратегії. Україна бореться за виживання, Росія — за домінування, а США балансують між миром і внутрішньою політикою. Чи стане Трамп «миротворцем століття», чи Путін переграє його в довгій грі? Поки що відповідь залежить від того, чи готовий Захід підкріпити слова діями — санкціями, зброєю чи справжньою дипломатичною волею. Але одне ясно: без тиску на Росію війна залишиться реальністю, а мир — лише мрією.