Ситуація, що склалася в Черкаському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), викликала широкий суспільний резонанс після повідомлення народного депутата України Олексія Гончаренка на його офіційній сторінці у Facebook. За його словами, в Черкасах людину, яка добровільно прийшла оновити свої дані, було незаконно утримано в ТЦК протягом дев’яти днів. Без пояснень, без законних підстав, без дотримання базових прав людини. Ба більше, з’явилися звинувачення у фізичному насильстві та примусі до підписання документів. Цей випадок, за словами депутата, є не поодиноким, а частиною ширшої системної проблеми, яка, на його думку, підтримується на найвищому державному рівні. Чи є це проявом глибокої кризи в системі мобілізації, чи лише окремим інцидентом? Спробуємо розібратися.
Згідно з інформацією, оприлюдненою Олексієм Гончаренком, чоловік, який добровільно прибув до Черкаського ТЦК для оновлення своїх даних, був затриманий працівниками установи. Його зачинили в приміщенні та утримували проти волі протягом дев’яти днів без будь-яких пояснень чи юридичних підстав. Пізніше його перевезли до ТЦК Святошинського району в Києві, де, за словами депутата, у «турборежимі» було проведено військово-лікарську комісію (ВЛК). Наразі, як стверджує Гончаренко, в Черкаському ТЦК незаконно утримують щонайменше сімох осіб, застосовуючи до них фізичне насильство та примушуючи підписувати невідомі документи.
Ці звинувачення є надзвичайно серйозними. Вони вказують не лише на порушення прав людини, але й на можливі злочини, передбачені Кримінальним кодексом України, зокрема статтями 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та 127 (катування).
Олексій Гончаренко, відомий своєю активною позицією щодо питань мобілізації, не стримує емоцій, називаючи ситуацію «черговим піздецем». Він стверджує, що подібна практика є частиною ширшої системи, яка, за його словами, влаштовує вище керівництво держави, зокрема президента Володимира Зеленського. Депутат звинувачує владу в тому, що замість створення сучасної системи рекрутингу, яка б базувалася на прозорості та добровільності, держава мовчки підтримує методи, що нагадують «ручне гестапо».
Система територіальних центрів комплектування в Україні, яка замінила старі військкомати, давно перебуває під пильною увагою громадськості. З початком повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року та введенням воєнного стану ТЦК отримали розширені повноваження для забезпечення мобілізації. Проте численні скарги громадян свідчать про те, що ці повноваження нерідко використовуються з порушеннями.
Зокрема, повідомлення про примусове затримання, фізичне насильство та непрозорі процедури ВЛК з’являються не вперше. Наприклад, у 2023 році в Самбірському районному ТЦК на Львівщині було зафіксовано випадок незаконного утримання та катування двох чоловіків, за що працівникам ТЦК було висунуто звинувачення за статтями 146 та 127 КК України. Подібні інциденти лише поглиблюють недовіру громадян до системи мобілізації.
Олексій Гончаренко неодноразово виступав із критикою нинішньої системи ТЦК. У квітні 2025 року він заявив, що голосуватиме проти продовження воєнного стану та мобілізації через відсутність чітких термінів служби для військових і систематичні зловживання з боку ТЦК. Його позиція відображає настрої значної частини суспільства, яке вимагає реформ у системі мобілізації та рекрутингу.
Законодавство України чітко регулює порядок мобілізації та взаємодії ТЦК з громадянами. Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», обов’язок з’явитися до ТЦК виникає лише на підставі отриманих документів, таких як мобілізаційне розпорядження або повістка. Будь-яке затримання чи обмеження волі без належних підстав є прямим порушенням Конституції України, зокрема статей 29 (право на свободу та особисту недоторканність) та 33 (свобода пересування).
Ба більше, примусове утримання, фізичне насильство чи примус до підписання документів можуть кваліфікуватися як кримінальні злочини. Народний депутат Олексій Гончаренко разом із колегами ще в червні 2025 року вніс до Верховної Ради законопроєкт №13365, який передбачає кримінальну відповідальність для працівників ТЦК за силові методи, так звану «бусифікацію», та інші зловживання під час мобілізації. Законопроєкт пропонує штрафи, виправні роботи, обмеження чи позбавлення волі за такі дії, особливо якщо вони призводять до серйозних наслідків для здоров’я чи життя людини.
Звинувачення, висунуті Гончаренком, вказують на глибшу проблему в системі ТЦК. Депутат стверджує, що нинішня модель мобілізації є застарілою та неефективною. Замість створення сучасних рекрутингових центрів, які б працювали на принципах прозорості, добровільності та поваги до прав людини, держава, за його словами, покладається на методи примусу та насильства. Він називає це «ручним гестапо» та звинувачує президента Зеленського в підтримці такої системи через її «простоту».
Ця критика резонує з думкою експертів, які наголошують на необхідності реформування ТЦК. Наприклад, Олександр Саєнко, якого цитує видання Texty.org.ua, пропонує розширити функції ЦНАПів (Центрів надання адміністративних послуг) для роботи з документами, пов’язаними з мобілізацією, щоб розвантажити ТЦК і дозволити їм зосередитися на рекрутингу та інформуванні громадян. Такий підхід міг би зменшити черги, бюрократію та випадки зловживань.
Натомість нинішня система, за словами критиків, створює умови для корупції та порушень. Наприклад, у Голосіївському районному ТЦК у Києві було виявлено схему, за якою працівники допомагали тисячам військовозобов’язаних уникати мобілізації за хабарі, а під час обшуків у них вилучили 1,2 мільйона доларів готівкою. Це лише один із прикладів, який ілюструє системну кризу в роботі ТЦК.
Олексій Гончаренко, як досвідчений політик і медійна особа, використовує свою платформу для привернення уваги до проблеми. Його емоційна реакція, зокрема використання різких висловів на кшталт «чергового піздецу», спрямована на те, щоб підкреслити кричущий характер ситуації. Він відкрито вимагає від Черкаського ТЦК роз’яснень щодо підстав утримання людей, застосування насильства та примусу до підписання документів.
Суспільна реакція на такі повідомлення зазвичай є бурхливою. Українці, які й без того відчувають напругу через тривалий воєнний стан і мобілізацію, реагують на подібні інциденти з обуренням. Соцмережі переповнені історіями про зловживання в ТЦК, що лише посилює недовіру до державних інституцій. Водночас є й ті, хто вважає, що в умовах війни ТЦК змушені вдаватися до жорстких методів через брак добровольців і складнощі з комплектуванням армії.
Ситуація в Черкаському ТЦК вимагає негайного розслідування. Якщо звинувачення Гончаренка підтвердяться, це стане ще одним доказом необхідності системних реформ у роботі ТЦК. Можливі кроки для вирішення проблеми включають:
-
Прозорість і підзвітність: ТЦК мають працювати в межах закону, надаючи чіткі пояснення щодо своїх дій. Усі випадки затримання чи примусу повинні документуватися, а громадяни мають мати право на оскарження в суді.
-
Реформування системи: Створення рекрутингових центрів, які б працювали на добровільних засадах і зосереджувалися на інформуванні та залученні громадян, могло б зменшити напругу та підвищити ефективність мобілізації.
-
Посилення відповідальності: Законопроєкт №13365, ініційований Гончаренком, може стати важливим кроком до встановлення чіткої відповідальності за зловживання в ТЦК.
-
Розширення функцій ЦНАПів: Делегування частини адміністративних функцій ТЦК до ЦНАПів могло б зменшити бюрократію та випадки зловживань.
Випадок у Черкаському ТЦК, описаний Олексієм Гончаренком, є не просто локальним інцидентом, а симптомом глибшої кризи в системі мобілізації. Незаконне утримання, насильство та примус до підписання документів суперечать принципам правової держави та підривають довіру до влади. Замість того, щоб покладатися на застарілі методи примусу, держава має інвестувати в сучасну систему рекрутингу, яка б поважала права громадян і сприяла добровільному залученню до оборони країни.
Олексій Гончаренко, попри свою емоційну риторику, порушує важливе питання: чи готова Україна будувати справедливу та ефективну систему мобілізації? Відповідь на це питання залежить від дій влади, яка має не лише розслідувати інциденти, подібні до черкаського, але й системно реформувати ТЦК. Поки цього не станеться, подібні «піздеці» продовжуватимуть з’являтися, а довіра громадян до держави — слабнути.