У Збройних силах України спалахнув скандал, який кидає тінь на репутацію військового керівництва 60-ї окремої механізованої бригади. Начальник медпункту третього батальйону, військовий медик Андрій Зотя, оприлюднив серйозні звинувачення на адресу вищого командування. За його словами, підтвердженими аудіозаписами, командир батальйону, начальник штабу та начальник медичної служби бригади систематично порушують права військовослужбовців, наражаючи їх на смертельну небезпеку.
Андрій Зотя стверджує, що військове керівництво бригади чинить на нього тиск, вимагаючи скасовувати рішення про звільнення військовослужбовців за станом здоров’я. Це робиться, за словами медика, щоб утримувати солдатів на передовій, попри їхню неспроможність виконувати бойові завдання через серйозні проблеми зі здоров’ям. Такі дії не лише суперечать етичним принципам, а й порушують законодавство України, яке гарантує військовослужбовцям право на медичну допомогу та звільнення у разі втрати працездатності.
Ба більше, Зотя заявляє, що йому забороняли надавати належне медичне забезпечення бійцям батальйону. Це означає, що поранені чи хворі солдати залишалися без необхідної допомоги, що могло призводити до погіршення їхнього стану або навіть до летальних наслідків. Такі накази, за словами медика, надходили від командира батальйону та начальника штабу, а начальник медичної служби бригади, замість захисту інтересів солдатів, покриває ці протиправні дії.
“Я готовий надати свідчення та докази правоохоронним органам про кричущі правопорушення керівництвом нашої бригади, батальйону та їх професійну некомпетентність. Начальник медичної служби бригади, Башмаков Дмитро Геннадійович займається виключно покриванням злочинних наказів комбрига та комбатів”, — заявив Андрій Зотя.
Щоб підкріпити свої звинувачення, Андрій Зотя оприлюднив аудіозаписи, які, за його твердженням, є прямим доказом злочинних дій керівництва. На записах зафіксовано розмови, де йому наказують ігнорувати медичні показання та маніпулювати даними про стан здоров’я військовослужбовців. Зотя також заявив про готовність свідчити у правоохоронних органах, що свідчить про його впевненість у правдивості звинувачень і прагнення домогтися справедливості.
Аудіозапис:
https://drive.google.com/file/d/141EcPx868G3ktlYR0_7SwdEVFbaSaKh1/view?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAYnJpZBExM2QzOVhhSzJ0aktZTGtVeQEecaeTch1Gco1RbLzzVykvKI8amWd3cRFCfJrehBvxKPvJQ_Mbg67QS543myU_aem_j3d9BmuvKTOp3_NvjThNvg
https://drive.google.com/file/d/143FqNndUU3ONL3hI6JoJVvkTb0I_6mRn/view?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAYnJpZBExM2QzOVhhSzJ0aktZTGtVeQEeZ_MFLe2737nDVcD2c2sp5BfiRxq2NzULiPdNIp8vMOr7620pkcUUY0a2igw_aem_TFmUsSTiX1oLiylXIoc_9w
Якщо автентичність цих записів буде підтверджено, вони можуть стати підставою для серйозного розслідування, адже йдеться про систематичне порушення прав людини та можливі злочини, які загрожують життю захисників України.
Звинувачення, висунуті Андрієм Зотею, викликають запитання до вищого командування 60-ї бригади та системи управління в Збройних силах загалом. Чому керівництво бригади, яке має захищати своїх підлеглих, вдається до таких дій? Чи є це спробою приховати нестачу особового складу, демонструючи на папері більшу боєздатність? Або ж це прояв корупції, коли інтереси окремих командирів ставляться вище за життя солдатів?
Такі дії, якщо вони підтвердяться, можна розцінити як свідоме завдання шкоди власним військовослужбовцям, які щодня ризикують життям, захищаючи Україну. Замість підтримки та забезпечення належних умов бійці, за словами військового лікаря Зоті, стикаються з байдужістю та навіть ворожим ставленням з боку командування.
Цей скандал не лише підриває довіру до окремих командирів, а й ставить під сумнів ефективність системи контролю в армії. Якщо звинувачення Зоті підтвердяться, це може мати далекосяжні наслідки: від дисциплінарних стягнень до кримінальних справ проти винних. Суспільство, яке підтримує ЗСУ та покладає на них надію в боротьбі з ворогом, має право знати правду та вимагати покарання тих, хто зраджує довіру солдатів і країни.
Андрій Зотя, ризикуючи власною кар’єрою, зробив сміливий крок, оприлюднивши інформацію про зловживання. Його готовність свідчити в правоохоронних органах є сигналом, що правда має бути встановлена. Питання лише в тому, чи готові вищі ешелони влади та військового керівництва провести прозоре розслідування та покарати винних.
Ситуація в 60-й окремій механізованій бригаді оголює системні проблеми, які не можна ігнорувати. Звинувачення у злочинних наказах, що загрожують здоров’ю та життю солдатів, вимагають негайної реакції. Українське суспільство, яке з перших днів війни підтримує армію, має право вимагати справедливості та захисту тих, хто стоїть на передовій. Цей скандал — не лише виклик для ЗСУ, а й тест на здатність держави очищатися від внутрішніх загроз, які підривають її обороноздатність.