Антикорупційна політика президента України Володимира Зеленського, яка мала стати символом реформ і прозорості, несподівано обернулася кризою. Вперше з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році в Україні спалахнули антиурядові протести, викликані невдоволенням громадян внутрішніми реформами. Більше того, ця політика може коштувати Україні частини фінансової допомоги від Європейського Союзу — ключового союзника, який до цього часу демонстрував непохитну підтримку. Про це пише впливове американське видання New York Times, наголошуючи, що рішення ЄС є чітким сигналом осуду політики українського уряду.
У п’ятницю, 25 липня 2025 року, Європейський Союз оголосив про утримання 1,5 мільярда євро з фонду загальним обсягом 4,5 мільярда євро, призначеного для України. Ці кошти, які не можуть бути використані для військових потреб, прив’язані до стандартів належного врядування. Таке рішення стало першим відчутним проявом невдоволення ЄС антикорупційними ініціативами Зеленського, які, на думку європейських партнерів, не відповідають заявленим цілям.
Хоча рішення не є остаточним — фінансування може бути відновлено за умови виконання Україною певних умов, — воно вже завдало удару по репутації Зеленського. Президент, який активно просував антикорупційні реформи як ключовий елемент своєї політики, зіткнувся з критикою не лише всередині країни, а й на міжнародній арені.
Володимир Зеленський, відомий своєю активною комунікацією з народом і міжнародною спільнотою, цього разу утримався від публічних коментарів щодо скорочення допомоги. Це мовчання контрастує з його попередніми заявами, де він неодноразово підкреслював важливість європейської підтримки для виживання України в умовах війни.
Ситуація ускладнюється відмовою адміністрації Дональда Трампа, яка повернулася до влади в США, надавати Україні військову допомогу. Зеленський розраховував, що Європа компенсує цю втрату, але рішення ЄС свідчить про зміну настроїв у Брюсселі. Як зазначає New York Times, утримання фінансової допомоги є не лише економічним, але й політичним сигналом: ЄС готовий критикувати внутрішню політику України навіть у розпал війни.
До повномасштабного вторгнення рф у 2022 році Захід часто використовував фінансову допомогу як інструмент для стимулювання реформ в Україні. Утримання коштів через невідповідність стандартам врядування було звичною практикою. Однак у воєнний час такі дії сприймаються як особливо болючі. Антикорупційна політика Зеленського, спрямована на очищення державних інституцій, мала продемонструвати світу, що Україна гідна підтримки. Натомість вона викликала спротив як у суспільстві, так і серед міжнародних партнерів.
Антиурядові протести, що спалахнули в Україні, стали першим серйозним проявом невдоволення громадян за останні три роки. Громадяни, виснажені війною, економічними труднощами та постійним тиском з боку Росії, дедалі гостріше реагують на внутрішні реформи, які, на їхню думку, не враховують реалій воєнного часу. Водночас ЄС, який раніше закривав очі на певні недоліки через війну, тепер демонструє готовність займати жорсткішу позицію.
Рішення ЄС ставить Україну перед складним вибором. З одного боку, Зеленський мусить продовжувати антикорупційні реформи, щоб зберегти довіру міжнародних партнерів і розблокувати фінансування. З іншого — йому необхідно заспокоїти внутрішні протести та відновити довіру громадян, які дедалі скептичніше ставляться до уряду.
Якщо Україна не виконає умов ЄС, втрата 1,5 мільярда євро може стати лише початком. У довгостроковій перспективі це може послабити економічну стабільність країни та її здатність протистояти російській агресії. Водночас надмірний тиск на внутрішні реформи може спровокувати подальші протести, що ще більше дестабілізує ситуацію.
Антикорупційна політика Зеленського, яка мала стати його тріумфом, натомість стала джерелом нових викликів. Рішення ЄС утримати частину фінансової допомоги є не лише економічним, але й символічним актом, що підкреслює крихкість підтримки України з боку Заходу. У час, коли країна бореться за виживання, Зеленському доведеться знайти делікатний баланс між вимогами міжнародних партнерів, очікуваннями громадян і реаліями війни. Чи вдасться йому це — покаже час.