У сучасній Україні, де суспільство й так переживає складні часи через війну, економічні труднощі та соціальну напругу, з’явилася ще одна тривожна тенденція — зростання насильства серед молоді. Особливо гостро ця проблема проявилася на Дніпропетровщині, де жорстокість неповнолітніх не лише набула системного характеру, але й стала своєрідним “трендом”, який активно популяризують у соціальних мережах. Відео з груповими нападами, побиттями та приниженнями жертв заполонили платформи, викликаючи шок і обурення. Проте найстрашніше — це байдужість суспільства та відсутність належної реакції з боку влади.
Місто Самар на Дніпропетровщині стало одним із осередків цієї тривожної тенденції. Протягом останніх кількох місяців місцеві підлітки, об’єднуючись у групи, влаштовують справжні “полювання” на чоловіків. Жертвами найчастіше стають люди в стані алкогольного сп’яніння, які не здатні дати відсіч або навіть усвідомити, що відбувається. Хлопці та дівчата, озброєні лише бажанням “розважитися” та здобути популярність у мережі, жорстоко б’ють своїх жертв, знімаючи це на відео. Такі ролики, де видно кров, крики та агресивний сміх нападників, швидко поширюються в соціальних мережах, викликаючи хвилю лайків, коментарів і перепостів.
У деяких випадках ці напади закінчуються трагічно — жертви помирають від отриманих травм. Проте навіть такі наслідки не зупиняють молодих агресорів. Для них насильство стало не лише способом самоствердження, а й інструментом для здобуття “слави” в інтернеті. Ця тенденція викликає питання: що штовхає молодь на такі дії, і чому суспільство мовчить?
Соціологи та психологи вказують на кілька факторів, які сприяють поширенню насильства серед підлітків. По-перше, це загальна атмосфера нестабільності в країні. Війна, економічна скрута та постійний стрес створюють у молоді відчуття безперспективності. У таких умовах агресія стає способом виплеснути накопичений гнів і розчарування.
По-друге, вплив соціальних мереж відіграє ключову роль. Платформи на кшталт TikTok чи Instagram, де підлітки шукають визнання, заохочують створення контроверсійного контенту. Відео з насильством швидко стають вірусними, адже вони викликають сильні емоції — від обурення до захоплення. Для багатьох підлітків це спосіб відчути себе “знаменитістю”, навіть якщо ціна такої популярності — людські життя.
По-третє, не можна ігнорувати проблему виховання та брак уваги з боку батьків і школи. Багато підлітків, які беруть участь у таких нападах, зростають у середовищі, де насильство сприймається як норма. Відсутність належного морально-етичного виховання та контролю з боку дорослих лише погіршує ситуацію.
Особливо цинічним є те, що жертвами нападів часто стають вразливі люди — ті, хто перебуває в стані алкогольного сп’яніння або просто “не встигає втекти”. Такі особи стають легкою мішенню для груп підлітків, які діють зграєю, відчуваючи свою безкарність. У Самарі зафіксовано численні випадки, коли нападники не лише б’ють своїх жертв, але й принижують їх, знімаючи це на камеру. Ці відео потім стають “трофеями”, якими молодь хвалиться перед однолітками.
Трагедія полягає не лише в самих актах насильства, але й у тому, що вони залишаються без належної реакції. Місцева поліція, здається, не поспішає розслідувати ці справи, а суспільство воліє відводити очі. Відсутність швидкої та жорсткої реакції з боку правоохоронних органів лише підживлює відчуття безкарності серед молодих агресорів.
Проблема молодіжного насильства вимагає комплексного підходу. По-перше, необхідно посилити відповідальність за такі дії. Законодавство має передбачати суворіші покарання не лише для самих нападників, але й для тих, хто поширює відео з насильством. Соціальні мережі, у свою чергу, повинні активніше модерувати контент, видаляючи матеріали, що прославляють жорстокість.
По-друге, потрібна системна робота з молоддю. Школи, громадські організації та сім’ї мають приділяти більше уваги вихованню емпатії, поваги до інших і відповідальності за свої дії. Програми психологічної підтримки можуть допомогти підліткам справлятися зі стресом і агресією без насильства.
Нарешті, суспільство має перестати замовчувати проблему. Мовчання лише сприяє її загостренню. Громадськість, ЗМІ та активісти повинні піднімати цю тему, вимагаючи від влади рішучих дій.
Епідемія молодіжного насильства в Україні, зокрема на Дніпропетровщині, є тривожним сигналом про глибші проблеми в суспільстві. Жорстокість, яка стала “трендом” серед підлітків, — це не просто тимчасове явище, а симптом системної кризи. Якщо ми хочемо зупинити цю хвилю, потрібна спільна робота держави, громади та кожного з нас. Інакше ми ризикуємо втратити ціле покоління, яке замість творення майбутнього обирає шлях руйнування.