Китай зробив заявку на домінування у світі безпілотних технологій, представивши свій новий прорив – літальний апарат Jiu Tan, який уже охрестили “матір’ю всіх дронів”. Цей гігант із розмахом крил 25 метрів здатен одночасно запускати до 100 ударних дронів, нести ракети й перебувати в повітрі до 12 годин, долаючи відстань у 7 000 кілометрів. Перший політ запланований уже на червень – і це не просто технологічна демонстрація, а сигнал, який змушує тривожно стискатися серця в Україні та на Тайвані.
Для українців ця новина звучить як тривожний дзвін. Росія, яка вже не перший рік використовує дрони для атак на нашу протиповітряну оборону, може отримати від Китаю цей потужний інструмент. Уявіть: Jiu Tan, що висаджує рій із сотні бойових дронів, здатних вражати цілі на величезній території, може стати новим кошмаром для наших захисників. ЗСУ щодня протистоять ворожим атакам, і додавання такого носія до арсеналу Кремля може суттєво ускладнити ситуацію на фронті. Кожен, хто стежить за війною, розуміє: якщо Пекін поділиться цією технологією з Москвою, Україні доведеться ще напруженіше шукати шляхи захисту своїх міст і сіл.
Та не лише Україна має підстави для занепокоєння. Тайвань, який уже давно живе під прицілом Пекіна, сприймає Jiu Tan як пряму загрозу. Китай не приховує своїх намірів щодо “воз’єднання” з островом силою, і цей дрон-носій може стати ключовим елементом у потенційному конфлікті. У поєднанні з десантними кораблями, які Китай активно розробляє, Jiu Tan здатен забезпечити повітряну підтримку для висадки військ, що робить його ідеальним знаряддям для агресивної стратегії. Для українців, які знають, як виглядає окупаційна загроза, це нагадування: світ дедалі ближче до нової точки напруги.
Але тривога зростає ще більше, коли дізнаєшся про економічну міць Китаю в цій сфері. За даними західних аналітиків, майже 90% світового ринку комерційних дронів контролюється Пекіном, а компанія DJI, яка домінує з часткою близько 80%, стала символом цієї гегемонії. До того ж Китай має монополію на ключові комплектуючі – від двигунів до сенсорів. Це означає, що навіть якщо Україна чи Тайвань намагатимуться розробляти власні дрони для захисту, вони залежатимуть від китайських поставок. Уявіть: ворог, який одночасно постачає нам зброю для оборони й інструменти для власного наступу. Ця залежність – як вибухівка з таймером, що чекає свого часу.
Для кожного українця ця новина – не просто суха інформація, а нагадування про вразливість. Наш успіх у війні з Росією значною мірою базується на дронах – від розвідувальних “Лелек” до ударних “Панцерів”. Але якщо Китай стане постачальником супердронів для ворога, а водночас контролюватиме ринок комплектуючих, наша армія може опинитися в пастці. Чи встигнемо ми налагодити власне виробництво? Чи зможуть наші партнери дати альтернативу китайській монополії? Питання, на які немає відповіді, але які змушують задуматися про завтрашній день.
Цей новий китайський апарат – не просто технологічний прорив, а геополітична зброя, яка може змінити правила гри. Україна, що вже два роки бореться за виживання, і Тайвань, який живе під дамокловим мечем, мають усі підстави відчувати холодок у спині. Світ уважно стежить за червнем – місяцем, коли Jiu Tan підніметься в небо. А ми, українці, маємо готуватися до того, що цей політ може стати початком нової ери загроз.