Олександр Ширшин – не новачок на війні. Народжений у 1994 році, він підписав контракт із ЗСУ ще за місяць до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Його шлях від солдата до командира батальйону 47-ї бригади «Магура» пролягав через найгарячіші точки фронту: Ізюм, Авдіївка, Покровський напрямок, а з осені 2024 року – Курщина.
Нагороджений орденами «За мужність» ІІІ ступеня та Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Ширшин здобув репутацію офіцера, який не лише воює, а й думає. Саме тому його слова про «тупорилу втрату людей» і «тремтіння перед безтолковим генералітетом» прозвучали як грім серед ясного неба.
У своєму дописі Ширшин не просто критикував – він кинув виклик системі. «Дебільніших задач, як на поточному напрямку, я не отримував. Колись розповім деталі, але тупорила втрата людей, крім як до провалів, не приводить ні до чого», – написав він, позначивши офіційну сторінку Генштабу ЗСУ з саркастичним коментарем: «Сподіваюся, ваші діти теж будуть в піхоті і виконувати ваші задачі». Ці слова – не просто емоційний зрив, а відображення глибокої кризи у взаємодії між вищим командуванням і тими, хто виконує їхні накази на передовій.
Генеральний штаб ЗСУ відреагував швидко, але передбачувано. Начальник Генштабу Андрій Гнатов розпорядився створити робочу групу для «всебічного вивчення обставин», викладених Ширшиним. Офіційна заява обіцяє «детально проаналізувати накази та розпорядження на предмет доцільності» у бойовій обстановці.
Проте багато хто сприймає цю реакцію як спробу зам’яти скандал. Чи може робоча група, сформована з людей, наближених до командування, об’єктивно розібратися в ситуації? Критики, зокрема сам Ширшин, сумніваються в цьому, натякаючи, що висновки будуть такими, які зручні для вищого керівництва.
Скептицизм підсилюється чутками про те, що система військового управління вже давно захищена від відповідальності. Подейкують, що на початку війни Верховна Рада ухвалила закон, який знімає з командирів відповідальність за накази, що призводять до великих втрат. Хоча офіційних підтверджень цього у відкритих джерелах бракує, подібні звинувачення лише поглиблюють недовіру до системи. Якщо це правда, то чи не є заява Ширшина спробою пролити світло на те, що роками замовчується?
Реакція інших військових на заяву Ширшина виявилася неоднозначною. Деякі командири, як-от представники підрозділу «Птахи Мадяра» та 425-го окремого штурмового полку «Скала», назвали його слова «публічним демаршем» і звинуватили в ігноруванні наказів, що призводить до провалів. Командир 225-го окремого штурмового полку Олег Ширяєв навіть закликав верховного головнокомандувача ввести суворі обмеження на публічне обговорення бойових завдань, щоб зберегти дисципліну.
Проте Ширшина підтримали й інші голоси. Журналіст Юрій Бутусов і підполковник НГУ Богдан «Тавр» Кротевич наголосили, що проблема лежить глибше – у наказах, які часто не відповідають реаліям фронту. Бутусов, зокрема, вказав на провальні дії біля села Тьоткіне на Курщині, де українські підрозділи зазнають втрат через лобові атаки під вогнем російських дронів. Кротевич пішов далі, заявивши, що 99,9% завдань, які надходять до батальйонів, – це «популістські, необґрунтовані, ідіотські штурмові операції», які наражають бійців на смертельну небезпеку.
47-а бригада «Магура» з осені 2024 року виконує завдання на Курському напрямку – одному з найскладніших ділянок фронту. За даними відкритих джерел, українські війська зіткнулися там із серйозним опором, зокрема через залучення російською армією північнокорейських підрозділів. Ширшин ще в січні 2025 року коментував складну ситуацію для The New York Times, а його батальйон, за словами Юрія Бутусова, брав участь у наступальних операціях біля Тьоткіне.
Військовий оглядач Василь Пехньо в ефірі Radio NV зазначив, що на Курщині українські підрозділи стикаються з недооцінкою можливостей противника, особливо в безпілотній компоненті. «Подекуди поставлені завдання не відповідають можливостям і техніці, яка у нас є», – наголосив він. Це лише підтверджує слова Ширшина про «дебільні задачі», які не враховують реалій сучасного бою.
У Генштабі та серед деяких військових уже лунають натяки, що заява Ширшина може бути використана ворогом як частина інформаційно-психологічної операції (ІПСО). Командир «Птахів Мадяра» прямо заявив, що публічний демарш Ширшина «працює на користь ворога», даючи привід для «хвилі срачів» у медіа. Але чи не є такі звинувачення спробою відвернути увагу від реальних проблем? Ширшин – не перший, хто критикує командування. Раніше подібні конфлікти в 47-й бригаді озвучував Валерій Маркус, який також указував на помилки керівництва.
Нардеп Юрій Федієнко повідомив, що Ширшина запросять на слухання в комітет і Тимчасову слідчу комісію (ТСК) Верховної Ради, щоб розібратися в ситуації. Це може стати шансом для офіцера детально викласти свою позицію, але чи не перетвориться це на чергову формальність?
Заява Олександра Ширшина – це не просто скандал, а симптом глибшої кризи. Вона оголює розрив між тими, хто віддає накази, і тими, хто платить за них кров’ю. Поки Генштаб обіцяє розслідування, а частина військових звинувачує Ширшина в «істерії», суспільство чекає відповідей. Чи вдасться приховати правду за ярликом «ІПСО»? Чи стане цей випадок поштовхом до реальних змін у системі військового управління?
Ширшин пообіцяв розповісти деталі журналістам після звільнення. І, можливо, саме ці слова стануть початком справжньої розмови про те, що відбувається на фронті. Бо правда, якою б болючою вона не була, – це єдине, що може врятувати життя тих, хто щодня ризикує заради України.