8 травня 2025 року над Сикстинською капелою злетів білий дим, сповіщаючи світові: “Habemus Papam! (У нас є Папа!)”.
Кардинали обрали нового очільника Католицької Церкви — 267-го Папу Римського, який узяв ім’я Лев XIV. Цей вибір став історичним: уперше американець, кардинал Роберт Френсіс Превост, очолив Ватикан, відкриваючи нову сторінку в багатовіковій історії папства. Його перші слова з балкона базиліки Святого Петра — «Мир вам усім» — задали тон його понтифікату, який, за прогнозами, поєднає традицію з помірними реформами. Хто ж він, Лев XIV, і що його обрання означає для Католицької Церкви та світу?
Роберт Френсіс Превост народився 14 вересня 1955 року в Чикаго, штат Іллінойс, у багатокультурній родині, що сформувала його відкритий погляд на світ. Зростаючи в динамічному американському мегаполісі, він рано відчув покликання до служіння. Після вступу до ордену августинців Превост присвятив своє життя місіонерській діяльності, що стала визначальною рисою його кар’єри.
У 1980-х роках він вирушив до Південної Америки, де протягом десяти років працював у Трухільо, Перу. Цей період не лише загартував його як священнослужителя, але й поглибив розуміння викликів, з якими стикаються маргіналізовані спільноти. Життя серед бідних і знедолених сформувало його емпатію та відданість соціальній справедливості — риси, які він зберіг і на високих посадах у Церкві. Місіонерська робота в Перу стала для Превоста школою смирення й пастирського служіння, що пізніше відзначали його колеги.
Повернувшись до США, Превост обіймав різні адміністративні посади в ордені августинців, демонструючи організаційні здібності та дипломатичність. Його кар’єра стрімко пішла вгору, коли у 2014 році Папа Франциск призначив його єпископом Чикьяйо в Перу, а згодом — у 2023 році — кардиналом. У тому ж році Превост отримав одну з найвпливовіших посад у Ватикані: префекта Дикастерії у справах єпископів. Ця роль, що передбачає нагляд за призначенням єпископів по всьому світу, зробила його ключовою фігурою в церковній ієрархії та підготувала до найвищого покликання.
Лев XIV вважається центристом, що робить його постаттю, здатною балансувати між консервативними та ліберальними течіями в Католицькій Церкві. Його погляди сформовані як традиційною католицькою доктриною, так і впливом понтифікату Папи Франциска, який також наголошував на милосерді та соціальній справедливості. Превост успадкував від свого попередника чутливість до проблем маргіналізованих груп — мігрантів, бідних, жертв несправедливості. У своїх проповідях і виступах він неодноразово наголошував на необхідності Церкви бути «голосом безголосих».
Водночас Лев XIV займає тверду позицію щодо деяких спірних питань. Зокрема, він виступає проти висвячення жінок у диякони — реформи, яку активно обговорюють у прогресивних католицьких колах. Ця позиція відображає його прагнення зберегти традиційні засади Церкви, уникаючи радикальних змін, які могли б розколоти вірних. Такий підхід робить його компромісною фігурою, здатною об’єднати різні фракції в Колегії кардиналів, що й стало вирішальним фактором під час конклаву 2025 року.
Обраний після чотирьох турів голосування, Лев XIV зійшов на балкон базиліки Святого Петра, щоб звернутися до світу. Його перші слова — «Мир вам усім» — не лише відсилали до євангельського привітання Христа, але й сигналізували про його намір стати миротворцем у розділеному світі. У часи глобальних конфліктів, економічної нестабільності та культурної поляризації ці слова звучать як заклик до єдності та примирення.
Вибір імені Лев XIV також має символічне значення. Історично папи, які брали ім’я Лев, асоціювалися з реформами та сильним лідерством. Наприклад, Лев XIII (1878–1903) прославився своєю енциклікою “Rerum Novarum“, що заклала основи соціального вчення Церкви, а Лев X (1513–1521) був покровителем мистецтв і культури. Сучасний Лев XIV, ймовірно, прагне поєднати соціальну чутливість із міцним захистом католицької ідентичності.
Обрання американця Папою Римським — подія безпрецедентна.
Протягом століть папство залишалося переважно європейським, а з XVI століття — майже виключно італійським, аж до обрання Івана Павла II у 1978 році. Лев XIV ламає ще одну межу, стаючи першим понтифіком із Нового Світу. Це відображає глобалізацію Католицької Церкви, центр ваги якої поступово зміщується до Латинської Америки, Африки та Азії, де проживає більшість католиків.
Для Сполучених Штатів обрання Превоста має особливе значення. Католицька спільнота США, що налічує близько 70 мільйонів вірних, довгий час була впливовою, але ніколи не мала свого представника на чолі Церкви. Водночас американське походження Лева XIV може викликати дискусії, адже США залишаються глобальною наддержавою, і деякі критики можуть сприймати його понтифікат як спробу Ватикану наблизитися до американської політики чи культури. Однак Превост, з його багаторічним досвідом роботи в Латинській Америці та поміркованими поглядами, виглядає радше як міст між різними світами, ніж як представник однієї нації.
Лев XIV очолив Церкву в непростий час. Католицизм стикається з численними викликами: секуляризація в Європі, зростання релігійного плюралізму, внутрішні дебати про реформи, а також необхідність реагувати на глобальні кризи, такі як зміна клімату, війни та нерівність. Як префект Дикастерії у справах єпископів, Превост уже продемонстрував уміння знаходити баланс між різними поглядами, але роль Папи вимагатиме від нього ще більшої мудрості.
Одним із ключових питань буде продовження реформ, розпочатих Папою Франциском. Чи піде Лев XIV шляхом децентралізації Церкви, надаючи більше повноважень місцевим єпископам? Як він реагуватиме на заклики до більших прав жінок у Церкві? І чи зможе він зберегти єдність серед кардиналів, які поділені на консервативний і прогресивний табори? Відповіді на ці питання визначать його місце в історії.
Лев XIV увійшов в історію як перший американський Папа, але його спадщина визначатиметься не лише цим фактом. Його місіонерський досвід, центристська позиція та відданість маргіналізованим групам роблять його унікальною постаттю, здатною вести Церкву через бурхливі часи. Його слова «Мир вам усім» можуть стати не лише привітанням, але й програмою понтифікату, спрямованого на примирення, діалог і милосердя.
У світі, що прагне надії, Лев XIV має шанс стати не лише духовним лідером, але й моральним орієнтиром. Чи вдасться йому реалізувати цей потенціал? Час покаже, але вже зараз його обрання знаменує початок нової глави в історії Католицької Церкви — глави, що обіцяє бути не менш захопливою, ніж попередні.