У самому серці Європи, серед розкішних вілл Монако, де українські багатії ховаються від пильних очей Феміди, розгорнулася драматична історія, що викриває одну з наймасштабніших схем розкрадання в історії сучасної України. Служба безпеки України (СБУ) та Офіс Генерального прокурора (ОГП), спільно з правоохоронцями Франції та Монако, провели блискучу операцію, затримавши Олександра Богуслаєва — сина ексглави «Мотор Січ» В’ячеслава Богуслаєва. Його звинувачують у привласненні та продажі вкрадених акцій стратегічного українського підприємства на суму $650 млн. Це не просто фінансовий злочин — це удар по національній безпеці України, адже «Мотор Січ» є ключовим гравцем оборонної промисловості. Як вдалося провернути цю аферу, і чому система дозволила такому статися?
«Мотор Січ» — це не просто завод у Запоріжжі, а стратегічний гігант, який виробляє авіаційні двигуни та комплектуючі для оборонної промисловості. Підприємство було одним із символів української індустрії, але після початку війни з Росією у 2014 році воно стало об’єктом пильної уваги — як з боку ворога, так і з боку тих, хто бачив у ньому можливість швидкого збагачення. В’ячеслав Богуслаєв, багаторічний очільник компанії, вже давно перебуває під слідством за звинуваченнями у співпраці з РФ, зокрема за постачання двигунів для російських бойових гелікоптерів навіть після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Але нова справа, яка спливла на поверхню, додає ще більш ганебний штрих до портрета цієї родини.
Слідство встановило, що ще до 2022 року В’ячеслав Богуслаєв разом зі своїм сином Олександром розробили схему, яка дозволила їм привласнити контрольний пакет акцій «Мотор Січ» — 65% цінних паперів підприємства. Як це стало можливим? За даними СБУ, Богуслаєв-старший організував так звану «інвентаризацію» активів компанії, під час якої вартість акцій була штучно занижена. Потім ці акції скупили за безцінь і передали на шість офшорних компаній, які контролював Олександр Богуслаєв. Зрештою, акції перепродали іноземним структурам за $650 млн, а отримані кошти пішли на розкішне життя в Європі — зокрема, на придбання елітної нерухомості в країнах ЄС.
Олександр Богуслаєв не випадково обрав Монако як свій притулок. Це князівство давно відоме як рай для багатіїв, де легко сховати брудні гроші за ширмою розкоші. За інформацією слідства, у період з 2016 по 2025 роки він активно легалізовував кошти, отримані злочинним шляхом, через фінансові схеми у Франції та Монако. Його затримання стало кульмінацією міжнародної операції, яка тривала місяцями. У квітні 2025 року спільна слідча група провела обшуки на його розкішній віллі на узбережжі Монако, а також у пов’язаних осіб у Запоріжжі. Те, що вдалося знайти, лише підтвердило масштаб злочину: документи, які вказують на рух сотень мільйонів доларів, і докази купівлі елітної нерухомості за кордоном.
Але чому Олександр Богуслаєв почувався настільки безкарним? Відповідь криється у системі, яка роками закривала очі на подібні махінації. «Мотор Січ» була ласим шматком для багатьох, і не виключено, що у схемі брали участь не лише члени родини Богуслаєвих, а й інші впливові особи, чиї імена поки що залишаються в тіні. Чи могли б українські правоохоронці зупинити це раніше, якби діяли рішучіше? Це питання залишається відкритим, але факт залишається фактом: стратегічне підприємство, яке могло б працювати на оборону України в час війни, стало джерелом збагачення для тих, хто поставив власні інтереси вище за національні.
Щоб зрозуміти масштаб трагедії, варто поглянути на те, як саме працювала схема Богуслаєвих. За даними Офісу Генпрокурора, ще до 2014 року родина консолідувала контрольний пакет акцій «Мотор Січ» через номінальних власників — офшорні компанії, які лише прикривали їхню діяльність. Після початку війни з Росією, коли підприємство почало втрачати ринки збуту, Богуслаєви вирішили, що саме час «вийти в кеш». Вони продали акції іноземним структурам без необхідного дозволу на передачу контрольного пакета, що є прямим порушенням українського законодавства. $650 млн, отримані від угоди, осіли на рахунках офшорів, а потім пішли на купівлю розкішних активів у Європі.
Ця схема — не просто фінансовий злочин. «Мотор Січ» є ключовим підприємством для оборонної промисловості України, і втрата контролю над ним у розпал війни могла мати катастрофічні наслідки. Хто саме став новим власником акцій? Чи не пов’язані ці «іноземні компанії» з Росією, яка роками намагалася отримати доступ до технологій «Мотор Січ»? Ці питання потребують додаткового розслідування, але вже зараз очевидно, що дії Богуслаєвих завдали серйозного удару по національній безпеці.
Олександру Богуслаєву вже повідомили про підозру за ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України — легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, вчинена організованою групою в особливо великому розмірі. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Його батько, В’ячеслав Богуслаєв, який наразі перебуває під вартою за звинуваченнями у співпраці з Росією, також отримав нову підозру за кількома статтями, зокрема за привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем.
Але чи буде цього достатньо, щоб відновити справедливість? Родина Богуслаєвих роками діяла безкарно, і лише міжнародна співпраця дозволила нарешті притягнути одного з них до відповідальності. В’ячеслав Богуслаєв, попри численні звинувачення, досі має вплив, а його активи, які раніше були конфісковані рішенням ВАКС у 2024 році, могли бути лише верхівкою айсберга. Чи вдасться повернути $650 млн, які були виведені з України? І чи будуть покарані всі причетні до цієї схеми, включно з можливими покровителями у владних структурах?
Ця справа — не лише про розкрадання одного підприємства. Вона оголює системні проблеми в Україні: корупцію, безконтрольність стратегічних активів і слабкість інститутів, які мали б їх захищати. «Мотор Січ» уже давно стала символом того, як приватні інтереси переважають над державними, а війна лише посилила ці тенденції. Поки одні гинуть на фронті, інші наживаються на національному багатстві, і це — найбільша трагедія.
Затримання Олександра Богуслаєва в Монако — це лише перший крок. Попереду — складний шлях повернення вкрадених активів, притягнення до відповідальності всіх винних і, що найголовніше, відновлення довіри до системи, яка має працювати на благо України, а не на кишені окремих осіб. Чи вдасться це зробити? Час покаже, але одне ясно вже зараз: без пильності суспільства і міжнародної підтримки такі історії повторюватимуться знову і знову.