В Україні, де війна триває вже понад три роки, кожен громадянин має відчувати свою відповідальність перед країною. Але, видно, для деяких активістів правила не писані. Антикорупціонер Віталій Шабунін, відомий своєю діяльністю в “Центрі протидії корупції”, опинився в епіцентрі гучного скандалу: найближчим часом йому вручать підозру за ухилення від військової служби.
Ухвала Печерського районного суду Києва від 24 квітня 2025 року розкриває шокуючі деталі того, як Шабунін уникав служби на фронті, натомість проводячи час у київських ресторанах, отримуючи “бойові” виплати та навіть привласнюючи гуманітарну допомогу.
Згідно з ухвалою суду, Шабунін ще з 2022 року фіктивно числився на службі в 207 окремому батальйоні ТрО, де обіймав посади стрільця, водія-електрика та розвідника, але жодного дня не провів на передовій. Натомість він пів року надавав командиру своєї частини листи від керівництва НАЗК із проханням відрядити його до Києва для виконання “важливих завдань”. Проте в офісі НАЗК активіст так і не з’явився — замість цього він займався особистими справами, насолоджуючись столичним життям. У цей час країна перебувала в розпалі війни, а тисячі українців жертвували своїм життям на фронті.
Командир військової частини, знаючи про відсутність Шабуніна, продовжував підписувати платіжні відомості, що дозволяло активісту отримувати зарплату та “бойові” надбавки. За даними слідства, такими діями державному бюджету було завдано збитків на суму понад 224 тис. грн. Чи був командир у змові з Шабуніним, чи просто виявив недбалість — це ще належить з’ясувати слідству. Але факт залишається фактом: гроші платників податків, які мали йти на захист країни, осідали в кишенях людини, яка навіть не думала виконувати свій обов’язок.
Скандал із Шабуніним не обмежується лише ухиленням від служби. Ухвала суду також розкриває, що командир частини відправляв активіста у відрядження до гуманітарних центрів у Харкові та Миколаєві — містах, які неодноразово зазнавали обстрілів і гостро потребували підтримки. Проте жодних відомостей про те, що Шабунін доставляв чи отримував там гуманітарну допомогу, немає. Що він робив у цих містах? Чи використовував ці відрядження як прикриття для інших цілей? Ці питання залишаються відкритими, але вже зараз зрозуміло, що довіра до таких “активістів” у суспільстві стрімко падає.
Ба більше, ДБР розслідує справу щодо привласнення Шабуніним джипу Nissan Pathfinder, який був ввезений в Україну як гуманітарна допомога для ЗСУ. Замість того, щоб передати автомобіль на фронт, де він міг би врятувати життя бійців, Шабунін, за даними слідства, використовував його для особистих поїздок Києвом. Такі дії не лише підривають довіру до волонтерського руху, а й кидають тінь на всіх, хто щиро допомагає армії.
Ухвала Печерського районного суду Києва від 24 квітня 2025 року стала ключовим кроком до притягнення Шабуніна до відповідальності. Суд дозволив ДБР встановити місце перебування активіста з початку війни за допомогою даних із мобільних терміналів. Це дасть змогу слідству точно визначити, де саме Шабунін перебував у ті моменти, коли мав бути на службі чи у відрядженнях. Чи вдасться йому й надалі уникати правосуддя, коли всі його пересування будуть задокументовані?
ДБР уже оголосило підозру командиру батальйону київської територіальної оборони, де фіктивно “служив” Шабунін. Його звинувачують у зловживанні службовим становищем, адже саме через його дії активіст отримував незаслужені виплати. Але це лише початок. Проти самого Шабуніна розслідується ціла низка кримінальних справ: ухилення від мобілізації, підробка документів НАЗК, незаконне використання гуманітарної допомоги та привласнення автомобіля. Кожне з цих звинувачень може призвести до серйозних наслідків, включно з реальним тюремним терміном.
Цей скандал — не просто історія про одного ухилянта. Це сигнал про системні проблеми, які існують у військовій сфері та державному управлінні. Як могло статися, що людина, яка мала б бути прикладом боротьби з корупцією, сама стала частиною корупційної схеми? Чому командири військових частин дозволяють таким “солдатам” отримувати виплати, призначені для тих, хто реально ризикує життям на фронті? І головне — скільки ще таких “шабуніних” ховається за липовими відрядженнями та зв’язками в держструктурах?
Ситуація з Шабуніним також порушує питання про відповідальність антикорупційних активістів. Якщо людина, яка роками боролася з корупцією, сама опиняється в центрі скандалу, чи можна довіряти таким діячам? Чи не є їхня “боротьба” лише прикриттям для власного збагачення та уникнення обов’язків перед країною?
Суспільство чекає на справедливість. Якщо звинувачення проти Шабуніна підтвердяться, він має понести покарання, яке стане прикладом для всіх, хто намагається уникнути служби в армії, прикриваючись зв’язками чи статусом. Але не менш важливо покарати тих, хто сприяв його діям — від командира частини до посадовців НАЗК, які видавали фіктивні листи. Лише так можна відновити довіру до системи та показати, що перед законом усі рівні.
Водночас цей випадок має стати поштовхом для перегляду механізмів контролю за військовими виплатами та розподілом гуманітарної допомоги. Потрібно запровадити жорсткіший контроль за діяльністю військових частин, а також перевірити, скільки ще “мертвих душ” отримують “бойові”, не ступаючи на фронт. Суспільство має право знати правду і вимагати змін.
Скандал із Віталієм Шабуніним — це не лише історія про одного ухилянта, а й дзеркало, яке відображає глибокі проблеми в українському суспільстві. У час, коли країна бореться за своє існування, такі дії є не просто злочином, а зрадою тих, хто щодня ризикує життям на фронті.
Суспільство не пробачить Шабуніну його “службу” в київських ресторанах, і держава має довести, що здатна карати винних, незалежно від їхнього статусу. Чи стане ця справа початком реальних змін, чи залишиться черговим прикладом безкарності — залежить від нас усіх.
Повний текст Ухвали Печерського районного суду Києва від 24 квітня 2025 року