Помер Папа Римський Франциск

21 квітня 2025 року Ватикан сповістив сумну новину: у віці 88 років відійшов у вічність Папа Римський Франциск. Перший понтифік із Латинської Америки, єзуїт і реформатор, він залишив глибокий слід у серцях мільйонів вірян по всьому світу, зокрема й в Україні.

Хорхе Маріо Бергольйо, відомий як Франциск, став Папою у 2013 році. Його понтифікат був позначений простотою, турботою про бідних і закликами до миру. Українці пам’ятають його підтримку під час війни: Франциск неодноразово молився за мир в Україні, засуджував агресію та закликав допомагати постраждалим. У 2020 році він навіть прийняв президента Володимира Зеленського, висловивши солідарність із нашим народом.

Останні місяці життя Франциска були затьмарені важкою хворобою. З лютого 2025 року він боровся з пневмонією, але до останнього залишався з вірянами, виступивши з великоднім посланням 20 квітня. Наступного дня його серце зупинилося у ватиканській резиденції Санта-Марта.

З відходом Папи Франциска у Ватикані розпочався древній ритуал, сповнений символізму, традицій і таємниць, які протягом століть супроводжують перехід церкви до нового етапу. Цей період офіційного трауру та підготовки до обрання нового понтифіка — це не лише прощання, а й унікальний погляд на багатовікову історію Католицької церкви.

Щойно стало відомо про смерть Папи, у Ватикані розпочався чітко регламентований протокол. У давнину кардинал підтверджував смерть понтифіка, тричі легенько постукуючи по його чолу срібним молоточком і називаючи його хрестильне ім’я. Цей ритуал, що здається нам сьогодні майже містичним, поступився місцем сучасності: тепер смерть Папи офіційно засвідчує особистий лікар.

Після цього покої Папи опечатують. Жоден документ, жодна особиста річ не може бути зрушена з місця, зберігаючи недоторканність спадщини понтифіка. У цей час Швейцарська гвардія, відома своїми яскравими червоно-жовто-синіми мундирами, змінює їх на строгі темно-сині — символ глибокого трауру.

Тіло Папи Франциска, як і належить за традицією, буде виставлене у соборі Святого Петра, де протягом трьох днів віряни з усього світу зможуть віддати йому останню шану. Проте цього разу церемонія матиме відмінність: на відміну від попередніх понтифіків, Франциск спочиватиме у закритому гробу. Ця деталь підкреслює його скромність і відданість простоті, які були характерними рисами його понтифікату.

Поховання Папи, ймовірно, відбудеться не в базиліці Святого Петра, де спочивають багато його попередників, а в базиліці Санта-Марія-Маджоре. Саме це місце Франциск обрав для свого вічного спочинку, що стало ще одним проявом його глибокої духовної прив’язаності до цього храму.

З 11 травня у Ватикані розпочнеться конклав — одна з найзагадковіших подій у католицькому світі. У Сикстинській капелі, оточеній величними фресками Мікеланджело, зберуться кардинали віком до 80 років, щоб у повній таємниці обрати нового главу Католицької церкви. Двері капели зачиняться, і світ завмре в очікуванні білого диму — сигналу, що нового Папу обрано.

Конклав — це не лише релігійна подія, а й унікальний ритуал, який поєднує духовність із суворими правилами. Кардинали відрізані від зовнішнього світу, їхні розмови суворо обмежені, а вибір нового понтифіка може тривати днями. Ця подія нагадує нам, що навіть у сучасному світі Католицька церква зберігає традиції, які сягають корінням у глибоку старовину.

Папа Франциск залишив по собі спадщину реформатора, який прагнув зробити церкву ближчою до людей, відкритою до діалогу та чутливою до потреб найбідніших. Його відхід став моментом не лише скорботи, а й роздумів про те, яким шляхом піде Католицька церква далі.

Чи продовжить новий Папа реформи Франциска? Які виклики чекатимуть на церкву в епоху стрімких змін? Відповіді на ці запитання з’являться вже незабаром, коли з димаря Сикстинської капели здійметься білий дим, сповіщаючи світ про нового лідера католицького світу.

Цей період у Ватикані — це не лише прощання з одним із найвидатніших понтифіків сучасності, а й нагадування про силу традицій, які об’єднують мільйони людей по всьому світу. У ці дні католицький світ завмирає, споглядаючи, як історія твориться на наших очах.