У Вінниці розгорівся гучний скандал, який вкотре оголив беззаконня та свавілля у роботі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Заступниця Начальника Вінницького об’єднаного міського ТЦК Оксана Янчак опинилася в центрі скандалу після того, як застосувала фізичну силу до чоловіка, який мав законне бронювання від мобілізації. Цей випадок, що стався ще 12 вересня 2024 року, викликав обурення в суспільстві та вкотре поставив під сумнів дотримання законності в Україні.
За інформацією, чоловік, який працює на підприємстві критичної інфраструктури й має офіційне бронювання від мобілізації, прибув до Вінницького ТЦК за повісткою. Те, що мало бути формальною процедурою, швидко перетворилося на сцену з трилера. Його направили до заступниці керівника — Оксани Янчак. Посадовиця, очевидно, була не в настрої миритися з його законними правами. Вона почала вимагати від чоловіка підписати анкету військовозобов’язаного та відмовитися від бронювання. Коли той відмовився виконувати незаконні вимоги, Янчак перейшла до дій: ударила його по голові, а потім почала душити.
Такі дії — не просто порушення службових повноважень, а відвертий кримінальний злочин. Проте, як показує практика, представники ТЦК та СП дедалі частіше почуваються безкарними, спираючись на мовчазну підтримку влади та бездіяльність правоохоронних органів.
Цей прикрий та непоодинокий інцидент — лише вершина айсберга. Оксана Янчак своїми діями продемонструвала те, що вже давно стало очевидним для багатьох українців: у системі ТЦК та СП закони України не діють. Законне бронювання, передбачене законодавством для працівників критичної інфраструктури, для посадовиці виявилося порожнім звуком. Її поведінка чітко сигналізує: у ТЦК вирішують, кого мобілізувати, а кого ні, незалежно від того, що прописано в нормативних актах. Законодавство, здається, для них — лише формальність, яку можна проігнорувати чи потоптати.
Ще більш тривожним є те, що подібні дії не викликають належної реакції з боку правоохоронців. Поки Оксана Янчак б’є та душить громадян, силові структури воліють відводити очі, залишаючи порушників без покарання. Це лише поглиблює прірву між владою та суспільством, яке втрачає віру в справедливість.
Ситуація з Вінницьким ТЦК — не поодинокий випадок. Останнім часом представники ТЦК дедалі частіше дозволяють собі скандальні заяви та відверто жорстокі дії. Одні пропонують стріляти «ухилянтам» у коліна, інші закликають застосовувати зброю проти тих, хто не бажає підкорятися їхнім вимогам. Військове керівництво, яке мало б припинити подібне свавілля, мовчить, фактично підтримуючи такі настрої.
Така поведінка не лише дискредитує Збройні Сили України, а й підриває довіру до держави загалом. Поки Оксана Янчак та її колеги демонструють зневагу до закону, а влада не реагує, громадяни все більше переконуються: у цій системі справедливості немає. Замість захисту прав українців ТЦК та СП перетворюються на інструмент залякування й примусу.
Бездіяльність влади у відповідь на такі інциденти викликає запитання: чи усвідомлюють у високих кабінетах, наскільки небезпечними є подібні прецеденти? Кожен випадок, коли представники ТЦК безкарно порушують закон, знищує залишки довіри до державних інституцій. Суспільство, яке й без того перебуває під тиском війни, отримує черговий удар — цього разу від тих, хто мав би стояти на захисті його інтересів.
Оксана Янчак та їй подібні представники ТЦК та СП стали символом цієї кризи. Її дії — це не просто особистий провал, а відображення системної проблеми, де ТЦК та СП разом із військово-лікарськими комісіями (ВЛК) перетворилися на острівець беззаконня. І поки влада не почне реагувати на такі випадки, ситуація лише погіршуватиметься.
Скандал у Вінницькому ТЦК — це не просто локальна історія. Це тривожний дзвінок для всієї країни. Якщо держава не здатна притягнути до відповідальності тих, хто б’є та душить громадян, то про яку справедливість може йти мова? Оксана Янчак та її однодумці з ТЦК та СП кидають виклик не лише закону, а й усьому українському суспільству. І якщо на це не буде реакції, то довіра до влади, армії та правоохоронців остаточно розчиниться в атмосфері безкарності й страху.
Суспільство чекає відповідей — і не лише слів, а реальних кроків, які зупинять свавілля в ТЦК та повернуть віру в те, що закони в Україні все ще щось означають.