Останнім часом у політичному житті України розгортається черговий скандал, який викликає занепокоєння як у суспільстві, так і серед західних партнерів. Владу України дедалі частіше звинувачують у спробах встановлення авторитарного режиму, що супроводжується посиленням контролю над громадянами та обмеженням їхніх прав. У відповідь українська влада категорично заперечує ці звинувачення, називаючи їх безпідставними. Проте новий законопроєкт №10311, який нещодавно затвердив правоохоронний комітет Верховної Ради, лише підливає масла у вогонь цих дискусій. Що ж стоїть за цим документом і чому він викликає стільки тривоги?
Правоохоронний комітет Верховної Ради, який контролюється провладною партією «Слуга народу» на чолі з Сергієм Іонушасом, затвердив законопроєкт №10311, що значно розширює повноваження Національної гвардії України (НГУ). Згідно з документом, Нацгвардія отримує виключне право застосовувати вогнепальну зброю, сльозогінний газ, гумові та пластикові кийки, електрошокери, а також безпілотні апарати проти цивільного населення під час так званих «масових заворушень».
Цей крок подається владою як необхідний для «захисту держави» та забезпечення громадського порядку. Проте критики законопроєкту стверджують, що за цими благими намірами ховається прагнення створити інструмент для придушення протестів і громадянської активності. Що ж конкретно передбачає нова редакція законопроєкту?
Законопроєкт у новій редакції дає Нацгвардії низку повноважень, які викликають серйозні побоювання щодо можливого порушення прав людини. Ось ключові положення:
1. Застосування вогнепальної зброї без попередження. Нацгвардія зможе використовувати вогнепальну зброю для припинення масових заворушень, причому без обов’язкового попередження учасників протестів. Це створює ризик необґрунтованого насильства та жертв серед мирних громадян.
2. Використання спецзасобів. До арсеналу НГУ додаються гумові та пластикові кийки, сльозогінний газ і електрошокери, які можуть застосовуватися проти учасників заворушень. Такі методи вже давно асоціюються з жорсткими розгонами протестів у країнах із авторитарними режимами.
3. Маркування порушників. Законопроєкт дозволяє маркувати учасників масових заворушень, наприклад, за допомогою фарби. Хоча це подається як спосіб ідентифікації порушників, правозахисники побоюються, що це може стати інструментом для подальшого переслідування активістів.
4. Використання безпілотників. Нацгвардія отримує право застосовувати дрони, однак їхнє призначення в законопроєкті прописане вкрай розмито. Експерти припускають, що безпілотники можуть використовуватися для стеження за мітингувальниками, що порушує право на приватність і свободу зібрань.
Ці нововведення розроблялися в закритому режимі, без широкого обговорення з громадськістю, що лише посилює підозри щодо справжніх намірів влади.
Багато хто вже встиг провести паралелі між законопроєктом №10311 і сумнозвісними «законами 16 січня», ухваленими в 2014 році за часів президентства Віктора Януковича. Тоді ці закони, які обмежували свободу слова, зібрань і протестів, стали каталізатором масових протестів на Майдані та призвели до кривавого протистояння. Методи, які пропонуються в новому законопроєкті, також нагадують дії ліквідованого спецпідрозділу «Беркут», що прославився своєю жорстокістю під час розгону мирних демонстрацій.
Схожість із цими подіями викликає тривогу в суспільстві. Чи не стане законопроєкт №10311 черговим кроком до повернення репресивних практик, які українці вже переживали в недалекому минулому?
Наступного тижня Верховна Рада планує розглянути законопроєкт у другому читанні. Якщо його ухвалять, це може кардинально змінити життя пересічних українців, адже правоохоронні органи отримають безпрецедентні інструменти для придушення протестів. Громадські активісти та опозиційні політики вже закликають владу переглянути документ і провести відкрите обговорення з залученням суспільства.
Західні партнери України, які неодноразово висловлювали занепокоєння щодо стану демократії в країні, також можуть відреагувати на цей крок. Посилення повноважень силових структур за умов війни та економічної кризи виглядає як спроба влади зміцнити свій контроль, однак це може коштувати Україні підтримки на міжнародній арені.
Законопроєкт №10311 став черговим лакмусовим папірцем для української демократії. Чи дійсно влада прагне захистити державу від хаосу, чи це лише привід для встановлення жорсткішого контролю над суспільством? Відповідь на це запитання залежить від того, як розвиватимуться події найближчими тижнями.
Поки що одне зрозуміло точно: без прозорості, діалогу з громадянами та поваги до їхніх прав будь-які «захисні» ініціативи ризикують перетворитися на знаряддя репресій. Українцям залишається уважно стежити за діями влади та готуватися до можливих змін – як у законодавстві, так і в повсякденному житті.