19 березня 2025 року компанія Ferrexpo, що належить скандальному олігарху-втікачу Костянтину Жеваго, розіслала українським ЗМІ заяву, яка більше схожа на нахабний ультиматум, ніж на ділове звернення. Цей фінансовий монстр, зареєстрований у Британії (Ferrexpo plc) та Швейцарії (Ferrexpo AG), відкрито погрожує українському уряду міжнародним арбітражем у Вашингтоні чи Стокгольмі. Причина? Державне бюро розслідувань (ДБР) посміло заговорити про можливу націоналізацію 49,5% акцій Полтавського ГЗК (через передачу АРМА 49,5% акцій ПГЗК), які Жеваго роками тримає у своїх липких руках.
Ці “швейцарці” та “британці”, що діють за диригентською паличкою Жеваго, називають дії ДБР “додатковим доказом скоординованого наступу” на їхню бізнес-імперію. Схоже, для них будь-яка спроба держави захистити свої інтереси – це замах на святе право олігарха безкарно грабувати країну. У заяві Ferrexpo нахабно пропонує Україні сісти за стіл переговорів. Мовляв, давайте, домовимося по-доброму, а інакше – готуйтеся до судових воєн, де ми витрусимо з вас компенсації за ваші ж “порушення”. І це все базується на їхній інтерпретації угод про захист інвестицій, які, здається, для Жеваго – лише зручний щит від відповідальності.
Але подивімось правді в очі: хто тут справжній порушник? Костянтин Жеваго, який утік від українського правосуддя, залишивши по собі шлейф фінансових скандалів і звинувачень у розкраданні, тепер через свої закордонні фірми намагається шантажувати державу. Поки українці платять податки й жертвують останнім на підтримку країни в умовах війни, цей олігарх, сховавшись десь у Європі, розмахує погрозами, ніби Україна – його особиста вотчина. Полтавський ГЗК, ключовий актив Ferrexpo, роками приносив Жеваго мільярди, але скільки з цих грошей повернулося в Україну, а не осіло на офшорних рахунках? Питання риторичне.
Ця заява – не просто юридична гра. Це цинічна спроба перекласти провину з хворої голови на здорову, зобразивши себе жертвою “державного тиску”. Але українці давно знають ці трюки: коли олігарха притискають до стінки, він одразу дістає козирну карту “міжнародного арбітражу”.
Іронія в тому, що Жеваго, який сам уникає відповідальності за законом, вимагає від України дотримання “правил”.
Чи не забагато честі для втікача, чиї статки побудовані на сумнівних оборудках?
Що далі? Ferrexpo явно готується до затяжної війни, сподіваючись, що Україна відступить під тиском дорогих адвокатів і міжнародних судів. Але чи дозволить країна, яка бореться за своє виживання, і далі терпіти шантаж від тих, хто її обкрадав? Це вже не просто питання бізнесу – це питання гідності. І якщо Жеваго думає, що його мільйони й іноземні паспорти врятують його від справедливості, він глибоко помиляється.
Час розплати наближається – з арбітражем чи без нього.