З того дня, як «Слуга народу» захопила владу в Україні, ми всі стали свідками цинічного спектаклю: маючи монобільшість у Верховній Раді, вони не просто переписують закони під себе — вони нахабно вибудовують систему, де корупція стає не злочином, а привілеєм для обраних. Один приклад цього беззаконня настільки кричущий, що обурив не лише українців, а й західних партнерів, які виклали мільярди на боротьбу з корупцією в нашій державі. Але, схоже, ці гроші пішли на вітер: влада не лише не бореться з корупцією, а й перетворює її на офіційно дозволену схему заробітку. Їхнє «досягнення»? Закон, який прямо узаконює корупцію. Тепер корупціонер, спійманий на гарячому, може просто відкупитися: кинути частину награбованого в бюджет, додати мільйончик на ЗСУ — і гуляй далі, сміючись в обличчя всім, хто чекав справедливості.
Цей закон — не просто ганьба, а справжній ляпас кожному, хто вірив у зміни. Правоохоронці зібрали докази? Не біда! Уклади угоду зі слідством, віддай шматок украденого, приправ його «благодійністю» для армії — і ти чистий. Влада називає це «боротьбою з тотальною корупцією», але насправді це інструкція, як уникнути відповідальності. Корупціонери тепер не бояться ані НАБУ, ані судів — у них є чарівна угода, яка перетворює в’язницю на формальність. І поки прості українці ледь зводять кінці з кінцями, еліта спокійно відмиває мільйони, знаючи: максимум, що їм загрожує, — це легкий штраф.
Візьмімо справу народної депутатки від «Слуги народу» Ірини Кормишкіної та її чоловіка — це просто еталон цинізму. У жовтні 2024 року їй вліпили підозру в незаконному збагаченні на понад 20 мільйонів гривень. Слідство довело: у 2021–2022 роках вона прибрала до рук активи на цю суму, зокрема шикарний будинок на Одещині, де тепер спокійно живе. Її офіційний дохід за цей час? Смішні 2,7 мільйона гривень, які пішли на інші витрати. Звідки решта? Здогадайтесь самі.
Але замість того, щоб сісти за ґрати, Кормишкіна з чоловіком провернули фокус: визнали провину, уклали угоду зі слідством, пообіцяли віддати 20 мільйонів у бюджет і кинути один мільйон на ЗСУ. І все — вони вільні. Жодного дня в тюрмі, жодного сорому. Просто заплатили й пішли далі насолоджуватися життям на вкрадені гроші.
Західні донори, які роками вливали в Україну мільярди, щоб викорінити корупцію, тепер просто в ауті. Їхні гроші пішли на те, щоб влада вигадала, як легалізувати злодійство. І це в той час, коли країна воює, а кожна копійка на вагу золота! Але «Слузі народу», схоже, начхати: головне — захистити своїх. Справа Кормишкіної — лише один із прикладів, але він кричить: якщо ти при владі й маєш “бабло”, закони для тебе — порожній звук.
Ця прикра історія — не виняток, а система. «Слуга народу» не просто толерує корупцію — вона її культивує. Закон про угоди зі слідством — це не боротьба зі злом, а його освячення. І поки такі, як Кормишкіна, відкуповуються за копійки, чесним українцям залишається лише дивитися, як їхні податки йдуть на утримання цієї гнилої машини. Суспільство обурене, але чи почує влада? Навряд чи — вона занадто зайнята, вибудовуючи собі комфортне життя за наш рахунок.
Якщо «слуга» тобі не тюрма за корупцію, то хто ж тоді заплатить за цей безлад? «Слуга народу» прийшла з обіцянками очистити країну, а натомість обклала її даниною для своїх. Справедливість? Забудьте. Поки корупціонери відкуповуються, а закони пишуть під них, надія на зміни тане, як дим. Але мовчати не можна. Бо якщо ми змиримося з тим, що влада плює нам в обличчя, то хто захистить наше майбутнє? Час вимагати: або ви служите народу, або геть із крісел — і до в’язниці, а не на угоди.