Україна отримала 2,5 мільярда канадських доларів (приблизно 1,7 мільярда доларів США) у межах ініціативи G7 під назвою Extraordinary Revenue Acceleration (ERA). Цей транш — лише перша частина від загальної суми в 5 мільярдів канадських доларів, які Канада пообіцяла виділити. Але головне не в цифрах, а в тому, звідки ці гроші: вони походять із доходів від заморожених російських активів. Так, агресор тепер мимоволі фінансує країну, яку прагнув знищити. Чи не іронія долі? Проте за цією подією криється значно більше, ніж просто фінансова допомога, — це сигнал про зміну глобальних підходів до війни та її наслідків.
Ініціатива ERA, яку просуває G7, — це не просто черговий пакет підтримки. Це механізм, що б’є прямо в серце російської економіки, використовуючи її ж ресурси проти неї самої. Після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року країни Заходу заморозили російські активи на суму понад 300 мільярдів доларів. Довгий час ці кошти лежали “мертвим вантажем”, викликаючи суперечки: що з ними робити? Конфіскувати? Залишити недоторканими? G7 нарешті дійшла до компромісу — спрямувати прибутки від цих активів на допомогу Україні. І Канада стала першою, хто втілив цей план у життя.
2,5 мільярда канадських доларів — це не подарунок і не кредит, який доведеться повертати з відсотками. Це гроші, які підуть на пріоритетні потреби українського бюджету: від виплат пенсій і зарплат до закупівлі зброї та відновлення зруйнованої інфраструктури. У час, коли війна щодня виснажує економіку, кожен долар на вагу золота. Але символізм цього траншу перевищує його практичну цінність: Росія, яка розв’язала війну, тепер буквально платить за її наслідки.
Канада, виділивши 5 мільярдів канадських доларів на ERA, стала лідером у реалізації цієї ініціативи. Перший транш у 2,5 мільярда — це лише початок, і він відкриває двері для інших країн G7. Сполучені Штати, Велика Британія, Японія та європейські партнери вже працюють над схожими механізмами. Але тут виникає питання: чому процес іде так повільно? Минуло три роки війни, а лише тепер заморожені активи почали “працювати”. Чи не запізно Захід зрозумів, що фінансова зброя може бути не менш ефективною, ніж танки й ракети?
Критики скажуть, що 1,7 мільярда доларів США — це крапля в морі порівняно з масштабами руйнувань, які оцінюються в сотні мільярдів. І вони матимуть рацію. Але цей крок — не про повне відшкодування, а про прецедент. Якщо G7 зможе налагодити стабільний потік таких траншів, це стане постійним джерелом доходу для України й одночасно покаранням для Росії. У Кремлі, звісно, назвуть це “грабунком”, але чи не грабіжницькою була їхня спроба анексувати чужу країну?
Для Києва ці кошти — не лише фінансова подушка, а й політичний сигнал. По-перше, він підтверджує, що Захід готовий не просто співчувати, а й шукати креативні рішення. По-друге, це посилює позицію України на міжнародній арені: якщо навіть доходи від активів ворога йдуть на її користь, то моральна перевага очевидна. Але є й зворотний бік медалі: залежність від зовнішньої допомоги, хай навіть у такій формі, нагадує про слабкість власної економіки, розчавленої війною.
Спрямування грошей на “пріоритетні потреби бюджету” звучить обнадійливо, але без конкретики викликає підозри. Чи підуть ці кошти на фронт, чи знову осядуть у кишенях корупціонерів? Українське суспільство, виснажене війною й розчаруваннями, має право вимагати прозорості. Бо якщо ці 1,7 мільярда розчиняться в бюрократичних нетрях, це стане не лише зрадою довіри партнерів, а й ударом по самій ідеї ERA.
Офіційні заяви Києва сповнені вдячності: “Дякую Канаді та усім партнерам G7 за створення механізму, який змушує Росію до фінансової відповідальності за агресію”. І це справедливо — Оттава справді зробила крок, на який не всі країни поки зважилися. Але за цією вдячністю ховається гостре питання: де решта обіцяних мільярдів? G7 декларує єдність, але реальні дії розходяться з гучними словами. Європейський Союз, наприклад, досі вагається з повною конфіскацією активів через юридичні перепони, а США зосереджені на внутрішніх політичних баталіях.
Цей транш від Канади — лише перша ластівка. Щоб механізм ERA запрацював на повну, потрібна скоординована воля всіх членів G7. Інакше він залишиться символічним жестом, а не системною зміною.
2,5 мільярда канадських доларів від Канади — це більше, ніж просто гроші. Це меседж Росії: твої ресурси обернуться проти тебе. Це меседж Україні: ти не самотня. І це меседж світу: війна — це не лише зброя, а й економіка. Але за всім цим оптимізмом криється сувора правда: поки Захід зважується на рішучі кроки, Україна платить кров’ю за кожен день зволікання. Ініціатива ERA — це прорив, але прорив запізнілий. Чи стане він початком фінансової поразки Росії, чи просто черговим епізодом у довгій боротьбі, залежить від того, чи підуть за Канадою інші. Поки що ж — дякуємо, Оттаво, і чекаємо на більше.