Ця історія перо те, як антикорупційні суди в Україні перетворюються на інструмент захисту “недоторканних“.
У час, коли звичайні українці щоденно стикаються з невблаганною силою закону за найменші проступки, представники політичної еліти з оточення Петра Порошенка віртуозно “танцюють” між краплями дощу. Вони не просто вирішують свої справи – вони нахабно і показово демонструють, що система правосуддя для них існує в якомусь паралельному, більш комфортному вимірі.
Одіозний Вадим Григорович Нестеренко — не просто колишній депутат від “Блоку Петра Порошенка“. Це людина, яка створила справжню феодальну вотчину на Дніпропетровщині.
Його “аграрна імперія” виросла на кістках зруйнованих господарств, які були силоміць відібрані у законних власників. У Новомосковську (нині перейменованому на Самар) ім’я Нестеренка досі викликає здригання у людей – настільки нестерпним був режим страху, який запровадили він та його бандитське оточення.
“Кожен прокурор і кожен суддя знав: питання Нестеренка – це недоторканні питання“, – розповідає місцевий активіст, який через страх переслідувань просив не називати його імені.
Нахабство Нестеренка з роками лише зростало. Звикнувши до безкарності, він вирішив, що навіть мер столиці – фігура, яку можна “купити”. Проте Віталій Кличко, на відміну від багатьох інших посадовців, не став брати участі в цій брудній грі і повідомив про спробу підкупу правоохоронні органи.
“І ось тут почався справжній “цирк з конями” – демонстрація того, як працює в Україні “особливе правосуддя для обраних“.
1 березня 2025 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення, яке викриває всю фальш “боротьби з корупцією” в Україні. Судове засідання у справі Нестеренка раптом стало закритим. Без соромно і цинічно суддя відключив трансляції та вигнав журналістів із зали суду.
Що ж сталося? Невже національна безпека під загрозою? Чи, можливо, йдеться про державну таємницю? Ні! Просто адвокати Нестеренка заявили про необхідність перевірки автентичності запису його спроби дати хабар Кличку. І цього виявилося достатньо, щоб миттєво засекретити весь процес!
Обурливо і безпрецедентно: суддя прийняв це рішення майже блискавично, без жодних вагань – так, ніби заздалегідь знав, що має робити. Чи не нагадує це заздалегідь спланований сценарій? Цілком очевидно, що “порошенківська вертикаль” досі працює безвідмовно, коли йдеться про порятунок “своїх”.
Вадим Нестеренко – лише верхівка айсберга. Він є яскравим символом того, як політична еліта з команди Порошенка продовжує використовувати державну систему у власних інтересах. Корупційні скандали, пов’язані з оточенням п’ятого президента, ніколи не закінчуються реальними вироками. Справи роками “розсмоктуються”, розвалюються або перетворюються на жалюгідну пародію на правосуддя.
“Для звичайного українця спроба дати хабар у 500 гривень закінчується негайним затриманням і реальним терміном. Для соратника Порошенка спроба дати мільйонний хабар – це привід закрити судовий процес і починати шукати ‘процесуальні порушення’“, – коментує ситуацію один із юристів-антикорупційників.
Адвокати Нестеренка, не соромлячись, заявляють про “позапроцесуальний тиск” – це коли є прямий аудіозапис спроби дати хабар! Така заява – це вершина цинізму, але вона працює в системі, де судді готові підтримувати будь-які, навіть найабсурдніші аргументи, якщо вони виходять від “правильних людей“.
Закритий суд – це не просто технічне рішення. Це відверта спроба приховати правду від суспільства, замести сліди і “злити” резонансну справу в тиші кабінетів.
Чи є випадковістю, що саме представники “Блоку Петра Порошенка” так часто опиняються в центрі корупційних скандалів і так рідко несуть за це відповідальність? Навряд чи. Системна безкарність, яка забезпечувалася протягом президентства Порошенка, не зникла з його відходом від влади. Ця корупційна мережа продовжує функціонувати, захищаючи “своїх” від реального покарання.
Закриття судового процесу над Нестеренком – це не просто процедурне рішення. Це – плювок в обличчя всім українцям, які вірили в реформу судової системи та створення незалежного антикорупційного суду. Це демонстрація того, що для політичних еліт закон – це лише інструмент, який можна вигинати й пристосовувати під свої потреби.
Поки звичайні громадяни відповідають за кожне порушення по всій суворості закону, представники колишньої влади продовжують жити за власними правилами. І найганебніше те, що інституції, які мали боротися з цим явищем, самі стають його частиною.
Справа Вадима Нестеренка – це не просто черговий корупційний скандал. Це – діагноз усій антикорупційній системі України, яка працює вибірково і боїться світла публічності, коли справа торкається по-справжньому впливових осіб.