Відомий український боксер Олександр Усик, чиє ім’я давно стало синонімом спортивної слави та національної гордості, нещодавно опинився в центрі уваги через неоднозначну ситуацію, пов’язану з його чемпіонськими поясами. У коментарі для фанатської спільноти *usykaa_fans*, зробленому під час святкування 15-річчя його доньки Єлизавети, спортсмен заявив, що всі його титуловані нагороди, зокрема пояс за версією WBC, перебувають у нього вдома. Ця заява поставила під сумнів автентичність подарунка, який президент України Володимир Зеленський вручив президенту США Дональду Трампу під час їхньої зустрічі в Білому домі. Що ж це був за пояс, якщо не оригінальний трофей Усика? І чому історія з подарунком обростає запитаннями та суперечностями? Спробуймо розібратися.
Олександр Усик, який здобув світову популярність завдяки своїм блискучим перемогам у рингу, зокрема над Ентоні Джошуа та Тайсоном Ф’юрі, завжди асоціювався з чесністю та прямотою. Його слова про те, що всі чемпіонські пояси знаходяться в нього вдома, звучать як категоричне спростування припущень, що один із них міг бути переданий Зеленському для дипломатичного жесту. “Усі мої пояси в мене вдома, включно з поясом WBC”, — наголосив боксер, чітко даючи зрозуміти, що жоден із його трофеїв не покидав його колекції. Але тоді виникає логічне запитання: що саме Зеленський привіз до США і подарував Трампу?
Спочатку Усик відреагував стримано, заявивши, що не знає, який саме пояс президент України взяв із собою на зустріч із американським лідером. Проте згодом він додав інтриги, натякнувши, що йому відомо більше, ніж він готовий розкрити. “Я знаю, що це за пояс, я просто нікому нічого не можу сказати. І не хочу”, — сказав спортсмен, залишивши простір для спекуляцій. Така загадковість лише підігріває інтерес до ситуації, адже якщо пояс не належить до колекції Усика, то чи має він бодай якесь відношення до боксера? І чому Усик, людина, яка завжди уникає політичних скандалів, вирішив заговорити саме зараз?
Щоб зрозуміти контекст, варто згадати передісторію. На День Незалежності України 2024 року Усик подарував Зеленському пояс, який, за задумом, символізував силу та єдність українського народу. Цей жест був широко висвітлений у медіа як прояв патріотизму та поваги до глави держави. Проте уважні спостерігачі вже тоді помітили, що подарований пояс виглядав радше як декоративний виріб, а не справжній чемпіонський трофей, здобутий у рингу. І ось тепер з’ясовується, що пояс, який Зеленський вручив Трампу, візуально відрізняється від того, що Усик презентував раніше. Зокрема, шкіряна частина пояса для Трампа має двосторонній дизайн: з одного боку — кольори прапора США, з іншого — прапора України. Це наштовхує на думку, що йдеться про спеціально виготовлений предмет, а не про оригінальний спортивний атрибут.
Такий підхід до подарунків у дипломатії — не рідкість. Лідери держав часто обмінюються символічними речами, які не претендують на історичну чи матеріальну цінність, а слугують радше жестом доброї волі. Але в цьому випадку ситуація ускладнюється через асоціацію з Усиком. Якщо пояс позиціонувався як “чемпіонський” і пов’язаний із ім’ям боксера, чи не вводить це в оману тих, хто сприйняв подарунок як щось більше, ніж просто сувенір? І чи не завдає це репутаційний удар самому Усику, який, судячи з його слів, не брав участі в передачі своїх трофеїв?
Заява Усика кидає тінь на прозорість дій президента Зеленського та його команди. Якщо подарунок Трампу справді був “спеціальним поясом”, чому це не було чітко артикульовано від початку? Навіщо створювати враження, що йдеться про справжній чемпіонський трофей, якщо Усик публічно спростовує свою причетність до цього? Можливо, команда президента прагнула додати ваги дипломатичному жесту, використавши славу українського боксера. Але замість цього вийшов ефект бумеранга: замість похвали за креативність ми бачимо критику за непослідовність і неоднозначність.
Ба більше, ситуація породжує ширші запитання про те, як українська влада використовує спортивні символи у своїй зовнішній політиці. Усик — не просто спортсмен, а національний герой, чиї перемоги стали для багатьох українців уособленням стійкості та сили духу. Асоціація його імені з сумнівним подарунком може викликати розчарування серед тих, хто бачить у ньому приклад чесності та незалежності від політичних ігор. І хоча сам Усик намагається триматися осторонь скандалу, його слова “я не хочу нічого говорити” лише підсилюють враження, що він опинився у ситуації, яка йому не до вподоби.
Історія з поясом, подарованим Зеленським Трампу, могла б залишитися дрібним епізодом у хроніці дипломатичних візитів, якби не заява Олександра Усика. Його коментар змусив громадськість замислитися: чи був цей подарунок щирим жестом, чи спробою видати бажане за дійсне? Поки що відповідей немає — ні від Усика, який воліє мовчати, ні від Офісу президента, який не поспішає роз’яснювати ситуацію. Але одне очевидно: коли спортивна слава стає інструментом політичного піару, вона ризикує втратити свою чистоту. А Усик, хоче він того чи ні, опинився в епіцентрі цієї неоднозначної історії.
Чи дізнаємося ми колись правду про “спеціальний пояс”? Можливо. Але поки що ця ситуація виглядає як приклад того, як символи, покликані об’єднувати, можуть стати джерелом непорозумінь і критики. І в цій грі, здається, ніхто не вийшов переможцем — ні Зеленський із його подарунком, ні Усик із його загадковими натяками.