Минув лише тиждень від введення Радою національної безпеки і оборони (РНБО) економічних санкцій проти втікача-олігарха Костянтина Жеваго, а Державне бюро розслідувань (ДБР) уже занепокоєне долею активів свого «клієнта №1». Поки адвокати та юристи Жеваго розігрують спектакль, удаючи бурхливу діяльність і боротьбу з «несправедливістю» нібито розв’язуючи проблеми клієнта, державні органи не гають часу. ДБР разом із Міністерством юстиції готують пакет документів до Вищого антикорупційного суду, щоб ініціювати процес націоналізації ключового активу олігарха — 49,5% статутного капіталу Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК), а також вражаючого переліку майна, який складається з: 541 об’єкта нерухомості, 172 земельних ділянок в довгостроковій оренді та 382 залізничних вагонів.
Цей крок став логічним продовженням тиску на Жеваго, який уже кілька років переховується у Франції, уникаючи відповідальності перед українським правосуддям, яке, на його думку, упереджене. Здавалося б, в олігарха Жеваго є всі ресурси, щоб організувати ефективний захист: гроші, зв’язки, ЗМІ та команда високооплачуваних юристів. Проте останні події ставлять під сумнів не лише компетентність його юридичної служби, а й щирість намірів тих, хто нібито відстоює його інтереси.
За останні десять років команда адвокатів Костянтина Жеваго демонструвала вражаючу неспроможність захистити його самого та його бізнес-імперію. Поки олігарх Жеваго насолоджується краєвидами Лазурного узбережжя Франції, його активи в Україні методично переходять під контроль держави або розчиняються. Полтавський ГЗК, який довгі роки був перлиною в короні Жеваго, тепер опинився під ударом. І це не перший випадок: досить згадати історію з банком «Фінанси та Кредит», який збанкрутував у 2015 році, залишивши вкладників і кредиторів із мільярдними збитками, а Жеваго — із репутацією «втікача».
Юристи олігарха, вочевидь, обрали стратегію імітації бурхливої діяльності замість реальної боротьби. Замість того, щоб вибудовувати грамотний правовий захист, вони годують свого клієнта казками про швидку перемогу над «свавіллям влади». Однак факти говорять самі за себе: активи Жеваго тануть на очах, а його шанси повернути втрачене наближаються до нуля. Виникає логічне запитання: чи справді адвокати працюють на свого клієнта, можливо їхня головна мета — затягнути процес, дозволяючи державі без зайвого галасу забрати все, що ще лишилося?
Рішення ДБР і Мін’юсту звернутися до Вищого антикорупційного суду — це не просто черговий епізод у сазі Костянтина Жеваго. Це сигнал про те, що Україна, хай і з запізненням, розпочала системну боротьбу з олігархічною спадщиною. Націоналізація 49,5% Полтавського ГЗК і пов’язаних із ним активів може стати прецедентом, який змінить правила гри для інших утікачів-бізнесменів, що переховуються за кордоном.
З іншого боку, дії влади викликають запитання. Чому процес затягнувся на роки? Чому Жеваго, якого підозрюють у виведенні коштів із банку «Фінанси та Кредит» та інших махінаціях, досі не в тюрмі, досі не екстрадований із Франції? Можливо, відповідь криється в політичній кон’юнктурі чи банальній бюрократії. Але факт лишається фактом: держава вирішила діяти саме зараз, коли санкції РНБО дали правову основу для рішучих кроків.
Поки в Києві готують документи для суду, Костянтин Жеваго, ймовірно, продовжує вірити, що його імперію ще можна врятувати, а його юристи ведуть псевдоборотьбу. Його адвокати з їхніми гучними заявами та порожніми обіцянками лише підживлюють ці ілюзії. Але реальність невблаганна: час працює проти олігарха. Кожен день зволікання, кожна нова помилка його команди наближають момент, коли він остаточно втратить контроль над своїм бізнесом.
Іронія ситуації у тому, що Жеваго сам став заручником системи, яку він же допомагав вибудовувати в 90-ті та 2000-ті роки. Олігархічна модель, заснована на корупції, непрозорих схемах і втечі від відповідальності, тепер обертається проти нього. Його історія — це не лише особиста трагедія, а й урок для інших: рано чи пізно доводиться платити за рахунками.
Якщо Вищий антикорупційний суд підтримає ініціативу ДБР, націоналізація активів Жеваго стане доконаним фактом. Це може відкрити скриньку Пандори: інші олігархи, чиї імена вже фігурують у санкційних списках РНБО, почнуть нервово озиратися. Але для Жеваго це буде точка неповернення. Його юридична команда, судячи з усього, уже не в змозі переламати ситуацію — занадто багато часу втрачено, занадто багато помилок скоєно.
Зрештою, історія Костянтина Жеваго — це не лише про втрату мільярдів. Це про те, як ілюзія всесилля й безкарності руйнується під вагою реальності. Поки його адвокати розповідають чергові казочки, держава забирає останнє, що в нього лишилося. І, можливо, це найкращий фінал для олігарха, який занадто довго грав за своїми правилами.