Скандал із закупівлею бракованих мінометних снарядів для Збройних Сил України став лакмусовим папірцем проблем у системі оборонних закупівель. У той час, коли військові на передовій щодня ризикують життям, в тилу – схоже – дехто не гребує нагодою «заробити». Але чи варте це ціну людських життів?
Першим про проблему заявив відомий журналіст Юрій Бутусов, який вже не раз піднімав резонансні питання, пов’язані із забезпеченням армії. Він оприлюднив факти: снаряди калібру 122 мм, які були закуплені за мільярди гривень, виявилися непридатними до використання. Ба більше ці боєприпаси не лише не виконують своїх функцій, а й стають смертельно небезпечними для самих українських військових.
Відповідь не забарилася. Підконтрольні владі медіа та анонімні телеграм-канали миттєво почали атакувати Бутусова. Його слова намагалися спростувати, називаючи це «російським ІПСО» (інформаційно-психологічною операцією). Ба більше, дехто прямо закликав відправити журналіста за ґрати, звинувачуючи його в роботі на Кремль.
Однак відео з фронту, де бійці демонстрували несправність снарядів, говорили самі за себе. Мінометні заряди або не вибухали, або детонували на місці, завдаючи поранень військовим. Масове оприлюднення цих матеріалів змусило Державне бюро розслідувань розпочати перевірку. Міністр оборони Рустем Умєров, тим часом, зайняв мовчазну позицію, обравши тактику «ігнорування».
Ситуація виявилася ще гіршою, ніж здавалося на перший погляд. Згідно з даними, які з’явилися у ЗМІ, понад 100 тисяч таких снарядів було закуплено та відправлено на фронт. Ці боєприпаси, замість зміцнення обороноздатності, перетворилися на загрозу для власної армії.
Чому це стало можливим? Головне питання – до системи перевірки якості закупівель. Невже ніхто не тестував снаряди перед їх передачею на передову? Чи це була спланована операція, в якій головну роль відігравала жадоба до наживи?
Україна вже майже 10 років веде війну з російським агресором. За цей час оборонний сектор мав би стати зразковим. Натомість ми бачимо іншу картину: держава витрачає мільярди на закупівлю озброєння, але прозорість цих процесів досі викликає питання.
Для когось війна стала справжньою трагедією, для когось – «матір’ю рідною». І, схоже, останніх більше, ніж хотілося б. Резонансний випадок зі снарядами ще раз доводить: там, де йдеться про великі гроші, інтереси солдатів відходять на другий план.
На жаль, скандали в оборонній сфері стали звичним явищем. Питання лише в тому, чи вдасться цього разу знайти й покарати винних. ДБР почало розслідування, але наскільки глибоким і незалежним воно буде – покаже час.
Мовчання міністра оборони та підконтрольних владі ЗМІ, які намагаються «заговорити» тему, лише поглиблює недовіру суспільства. Військові заслуговують на прозорість і якісне забезпечення. А громадяни – на відповіді: хто стоїть за бракованими снарядами і чи будуть зроблені висновки, щоб такого більше не повторилося?
Одна річ очевидна: якщо в цей момент винні залишаться безкарними, суспільна довіра до системи оборонних закупівель буде остаточно зруйнована. І це стане черговим ударом не лише по армії, але й по майбутньому країни загалом.
Фото: Ми – Україна