Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський викликав хвилю обговорень своїм несподіваним рішенням провести зустріч із блогерами та журналістами, які висвітлюють військову тематику. Про це офіційно повідомили у Генеральному штабі. З одного боку, це виглядає як спроба налагодити діалог із суспільством. З іншого — виникає безліч питань щодо справжніх мотивів і результатів таких зустрічей.
Олександр Сирський заявив, що зустріч із блогерами дозволила відверто обговорити нагальні проблеми у Збройних силах. Серед тем, які піднімалися, були реформи, створення нових бригад, заміна командирів і навіть питання, що хвилюють суспільство загалом. Це звучить начебто позитивно: залучення громадянського суспільства до обговорення важливих військових реформ виглядає демократичним і прогресивним.
Однак ключове питання залишається відкритим: за якими критеріями обирали учасників? Адже на зустрічі потрапили не військові, які перебувають на передовій і можуть дати фахову оцінку діям командирів, а блогери та журналісти. Чи можна вважати, що саме ці люди мають достатню компетентність для впливу на стратегічні рішення у Збройних силах?
Ситуація, коли військове керівництво обговорює долю армії з блогерами, викликає змішані відчуття. З одного боку, комунікація зі ЗМІ та суспільством необхідна, особливо у складний для країни час. Проте під час війни питання реформ має вирішуватися на основі реальної аналітики, бойового досвіду та експертної оцінки, а не вподобань у соцмережах.
Суспільству важливо розуміти, що реформи армії — це не про піар, а про стратегічне планування, яке визначатиме здатність України оборонятися у довгостроковій перспективі. Блогери та журналісти, якими б компетентними вони не були у своїй сфері, не можуть замінити професійних військових аналітиків та бойових офіцерів.
Зустріч із блогерами виглядає як ще один крок до відкритості військового керівництва. Але чи приведе вона до реальних змін? Відповідь залежить від того, чи здатні ці обговорення трансформуватися у конкретні дії.
Якщо Головнокомандувач справді прагне реформувати Збройні сили, йому необхідно виходити за межі піару та залучати до обговорень реальних фахівців: фронтових офіцерів, стратегів, аналітиків. Інакше такі зустрічі залишатимуться лише картинкою для звітності.
Реформа армії під час війни — це складний і болючий процес, що вимагає рішучих дій, а не лише гучних заяв та зустрічей з цивільними блогерами. І сьогодні українське суспільство чекає від Головнокомандувача не просто публічних зустрічей, а реальних результатів, які зміцнять армію та наблизять нашу перемогу.