Серед потоку новин про корупцію і зловживання з боку чинних та ексдепутатів Верховної Ради України вирізняється постать Вадима Григоровича Нестеренка — колишнього народного депутата і водночас аграрного барона, чий шлях до багатства і впливу нагадує кримінальний серіал. Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) нарешті висунуло йому підозру. Але, здається, це більше схоже на жест для галочки, ніж на реальну спробу домогтися справедливості.
Справу, яку взялося розслідувати НАБУ, складно назвати масштабною: 760 тисяч гривень — саме стільки Вадим Нестеренко отримав як компенсацію за проживання в Києві, маючи при цьому власне житло у столиці. Однак справжня проблема — це не розмір привласненої суми, а сама система, що дозволяє подібним персонажам безкарно уникати відповідальності.
Нестеренко покинув Україну ще до повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну. Зараз його підозрюють «заочно». Хіба це не типовий сценарій?
Олігархи, чиновники та депутати спустошують бюджет, вчасно тікають за кордон і продовжують жити розкішно, поки в країні триває війна.
Що ми знаємо про Нестеренка? Він не просто колишній депутат від «Блоку Петра Порошенка» (БПП), а також близький партнер і друг Олександра Вілкула — одного з найодіозніших представників старої «регіональної» еліти.
Його називають «аграрним рейдером» Новомосковщини, і не без підстав. У часи, коли Партія регіонів контролювала регіон, Нестеренко, за підтримки Вілкула, організовував масові захоплення фермерських господарств.
Залякування, фальсифікації документів, рейдерські атаки — це те, що залишилося в пам’яті місцевих мешканців.
Після Революції Гідності, коли влада регіоналів похитнулася, Нестеренко швидко «перефарбувався». Завдяки підтримці Вілкула і майстерним маніпуляціям, він виграв вибори у 2014 році й перебрався під крило БПП. Як результат, йому вдалося зберегти вплив і продовжувати вести сумнівний бізнес уже під новими політичними прапорами.
Також екснардеп Вадим Нестеренко спільно із господарем будівельної кампанії “Стройінвест” Денисом Островським заробляли гроші на тендерах, поки правоохоронці міцно закривали на це свої очі.
Скандал із незаконною компенсацією, звісно, важливий. Але на його фоні губиться головне питання: чому правоохоронці закривають очі на рейдерські захоплення, якими Нестеренко разом із соратниками знищував фермерські господарства?
За роки діяльності Нестеренка, Новомосковський район фактично став його «аграрною вотчиною». Землі, які колись належали дрібним і середнім фермерам, перейшли в руки його компаній. Люди розповідають про фізичний тиск, підпали, незаконні рішення судів — але ці історії не привертають уваги ані поліції, ані прокуратури.
Правоохоронці, схоже, працюють за принципом: чим голосніше кричать постраждалі, тим тихіше їх чують.
Справу проти Нестеренка можна було б розглядати як крок до справедливості. Але чи варто сподіватися на серйозні наслідки? Всі ми знаємо, як це працює: «повернув гроші — і вільний».
Такі випадки демонструють, що українська система правосуддя не готова працювати з реальними злочинцями з владного олімпу. Навіть за умов війни, коли кожна гривня важлива, корупціонери продовжують спустошувати бюджет, уникаючи відповідальності.
Вадим Нестеренко — це не просто окремий персонаж. Це уособлення системи, що дозволяє рейдерам, корупціонерам і злочинцям будувати свої імперії за рахунок інших.
Поки суспільство зосереджується на порівняно «дрібних» скандалах, справжні злочини залишаються поза увагою. Але чи надовго?
Україна змінюється, і люди все більше вимагають реальних дій. Справа ексдепутата Вадима Нестеренка може стати лакмусовим папірцем для нової антикорупційної системи. Або ж це буде черговий доказ її неспроможності.